Глава 6. Переговори

Дем’ян Старлецький разом зі своїм заступником їхали на зустріч з Баєровським Юрієм. Мабуть, вкотре цей чоловік переконуватиме його працювати з ним на своїх умовах. Дем’ян вперто опирався, бо Юрій хотів виступати його основним клієнтом на ринку будматеріалів та отримувати найнижчу ціну. Водночас Баєровський взнав, що він планує відкриття мережі власних магазинів, щоб окрім оптових поставок розвинути роздріб, тому хотів укласти ще одну угоду – в цих же магазинах надавати клієнтам послуги своїх дизайнерів.

Дем’ян чудово розумів, що для такої компанії, як «Промінь-БУД», - це як капля в морі. Але, з іншого боку, усвідомлював, що таким чином Баєровський хоче пов’язати його з собою на довгострокову співпрацю.  І все ж об’єми, які можна прокручувати з «Промінь-БУД», приваблювали. Він відтягував підписання контракту лише для того, щоб вибити з партнерів кращу ціну, а не найнижчу, на свій товар.

Разом зі своїм заступником Ігорем зайшли до височенної офісної будівлі. Добре знали, що компанія Юрія розміщена на трьох поверхах від п’ятого до сьомого. Конференц-зал знаходився на останньому, тому одразу піднялися на потрібний поверх. Чоловіків завбачливо зустріла секретарка та провела до потрібного кабінету. Старлецький потиснув руку Юрію, тоді В’ячеславу та ще одному чоловікові, якого бачив вперше.

- Це Максим, - представив його Юрій, - керівник відділу проєктування та дизайну.

Дем’ян захотів відповісти щось на кшталт, що радий зустрічі, але погляд зачепився за тендітну фігуру, яка забігла в кабінет після них. Навпроти стояла дивна, але вже знайома незнайомка, смоляне волосся якої неможливо сплутати ні з чим. Дівчина свердлила його своїм темним поглядом, а тоді гордою осанкою підійшла до них та протягнула маленьку долоню.

- Надія.

Дем’ян огорнув її руку, але вона здивувала - потиснула міцніше, ніж це роблять окремі чоловіки. Він мовчав, бо прекрасно знав, що вона пам’ятає його ім’я. Тим часом Ігор теж представився і Надя привіталася з ним. Юрій запросив гостей зайняти свої місця за столом, також запропонував їм каву або ж чай, і тільки після цього перейшли до головної теми.

У конференц-залі по центру стояв довгий стіл з кріслами, а в куточку кавова машина з різними напоями. Надя сіла поруч з Максимом, біля нього розмістився Юрій, а далі В’ячеслав. Опоненти ж сіли навпроти. Ніщо не заважало Наді уважно розглянути того, хто декілька днів поспіль ніяк не виходив з голови. Сірі очі при денному світлі виглядали неймовірно чистими, коротка стильна стрижка виблискувала здоров’ям, обличчя покривала ледь помітна щетина, але й вона не приховала спокусливу ямочку на підборідді. Він був високим та широкоплечим, поруч з ним Ігор виглядав худорлявим і зовсім непомітним. Його зелені очі ховалися за скельцями окулярів, довге волосся було зачесаним назад, а ніс з горбинкою додавав суворості. Цей чоловік більше нагадував строгого професора, а не компаньйона.

Чоловіки довго й нудно розмовляли про їхню можливу співпрацю. Надя занотовувала те, що вважала за потрібне й уважно слухала. Майже уважно, бо погляд постійно тягнувся до Дем’яна. Він виглядав холоднокровним, беземоційним і зовсім непередбачуваним. Як тільки їй здавалося, що вона знає його наступну відповідь, він дивував… В цьому кабінеті сильнішим гравцем виглядав тільки Юрій, бо, навіть добре знаючи свого батька, дивувалася, як він вміє красномовно викручувати очевидні речі на свою вигоду.

- А ваша прекрасна супутниця постійно мовчатиме? Чи вона тут в ролі окраси?

Дем’ян звернувся до Юрія, але сірі очі уважно спостерігали за Надею. Вона ледь помітно усміхнулася, але не відвела погляд.

- Поки що вона мовчатиме, - відповіла Надя.

- Дивно, - Дем’ян усміхнувся й обличчя стало майже милим, - при останній нашій зустрічі я помітив більшу комунікабельність, навіть нахабність.

- Надія працює в нас недавно, - втрутився Юрій, - і тільки входить в курс справи, але я б хотів, щоб нашим другорядним проєктом займалася саме вона.

- Якщо цей другорядний проєкт буде, - поправив його Дем’ян.

- Буде, - випалила Надя та швидко прикусила губу.

- Ми ще перший не підписали, - заперечив Старлецький.

- Це можна виправити.

Надя не розуміла, чому язик живе окремим життям. В одну мить її починала дратувати ця зарозумілість Дем’яна. Знала, що має тільки спостерігати та мовчати, але як тут змовчати, якщо він сам її зачіпає?

Юрій спостерігав за діалогом Наді з Дем’яном і зрозумів головне – його донька клюнула та вловила азарт і тепер буде всіма способами старатися виконати своє завдання. Тепер для неї це виглядало, як виклик. Але і Дем’ян здивував, бо це вперше за всі їхні переговори він показував хоч якісь емоції. Спочатку поводився холоднокровно, як завжди. Але, коли зчепився з Надею, то наче оживився і в сірих очах грали бісики.

- То переконайте мене, що мені це вигідно.

Дем’ян відкинувся на спинку крісла та лінивим примруженим поглядом спостерігав за Надею. Дівчина на мить опустила голову на свої нотатки та намагалася швидко склеїти в голові все те, що почула.

- Переконаю.

Надя так само відкинулася на крісло та похапцем перебирала в голові найбезглуздіші ідеї. Поки уявлення не мала, як цього павича переконати, але вміло блефувала й не збиралася здаватися.