Переконаю тебе

Глава 4. Перший день

Юрій домовився з відділом кадрів, щоб Надю влаштували на роботу тимчасово. Також за його проханням ніхто з компанії не мав знати її справжнього прізвища, а тим більше, що вона його донька. В той самий день дівчину представили колегам у відділі проєктування та коротко розповіли про її теперішні обов’язки. Повноцінна робоча атмосфера мала розпочатися наступного дня. Тому Надя поїхала додому, де застала тільки Тимофія. Хлопець, як завжди, сидів за комп’ютером і навіть не помітив її.

- Братику, як справи?

Хлопець відірвався на мить від свого заняття, уважно глянув на сестру, а тоді хитро усміхнувся?

- Кажи одразу, що треба.

- Може я просто скучила, - закотила очі Надя.

- Бачилися начебто зранку.

Надя щиро любила свого молодшого брата, колись допомагала Вірі няньчити його. Але за час її навчання в Німеччині вони помітно віддалилися і хотілося надолужити згаяне. Однак зараз їй дійсно дещо було потрібно.

- Мені необхідно дізнатися все про одну людину. Що їсть, що п’є, з ким гуляє, чим захоплюється…

- Вов, стоп, сестричко. Ти що в кілери записалася?

- Майже, - засміялася Надя, - то як? Можеш таке організувати?

- Легко, мені потрібне повне ім’я цієї людини, дата народження… - хлопець заплющив очі та деяку мить роздумував, - і в принципі все.

- Гаразд.

Надя пройшла до своєї кімнати, де почала ретельно готуватися до першого робочого дня. Вона переглянула всю інформацію на головному сайті компанії, тоді відшукала на просторах інтернету Дем’яна й побачила безліч фото на різноманітних світських заходах. Але здивувало не це, в очі впало те, що майже на кожному фото він був з іншою дівчиною.

- Бабій! – Надя насупилася, а тоді гучно закрила ноутбук, наче він в чомусь винен.

Наступного дня прокинулася раніше, хотіла вийти завчасно з дому, щоб заскочити до Віталіни на каву. Її подружка працювала косметологом у відомому салоні краси, який відчинявся о восьмій годині ранку. Ще на вісімнадцятиріччя Юрій подарував Наді скромне, але симпатичне авто, яке вона страшенно любила. Дівчина заїхала на заправку, купила два лате, а тоді о сьомій тридцять заскочила по Віту.

- Надь, я знала, що ти ще та авантюристка…., але таємно пройти всі співбесіди у компанії власного батька, потім ще й в нього самого… ти невиправна. Навіть я не змогла б придумати такого завдання.

Дівчина сьорбнула теплого напою і сонні очі нарешті остаточно відкрилися. Надя коротко розповіла все те, що з нею відбувалося за останні дні й Віталіна не стримувала свого здивування та сміху.

- Та я ще не розказала найголовнішого. Пам’ятаєш того мудака зі саду?

- Того симпатичного мудака, який тобі сподобався? – підморгнула Віталіна.

- Він симпатичний… - підозріло погодилася Надя, - поки не починає говорити. Так от я маю вмовити його почати співпрацю з татовою компанією і тільки після цього отримаю кредит на свою справу.

- Чого твій батько просто не дасть тобі гроші?

- Не знаю, - розвела плечима Надя, - от він у мене завжди такий був. З одного боку відчуваю, що готовий вбити за мене, а з іншого – влаштовує мені купу випробувань і робить все для того, щоб нічого в цьому житті мені не дісталося легко.

- І все-таки класний в тебе тато, - мовила замріяно Віталіна, - хотіла б я зустріти когось такого ж, але на двадцять років молодшого.

- Ох, а як же Ярема? – Надя перекривила інтонацію Віталіни, коли подруга говорила про нового знайомого.

- В Яреми ямочки, - відповіла Віта, розсміявшись голосно, - і цим все сказано.

Після кавування Надя підкинула подругу до салону на роботу, сама ж поїхала до офісу. І хоч досі сприймала це як авантюру, все ж помітно хвилювалася. Але не стільки боялася першого робочого дня, як суворої оцінки власного батька. Дівчина змалку захоплювалася його характером. В ньому була певна жилка до ведення бізнесу. Чоловік все прораховував на декілька кроків уперед та інколи інтуїтивно відчував, як правильно.

Сьогодні дівчина одягнула чорні штани зі стрілками, такого ж кольору топ і червоний жакет. Не любила носити сукні, тому робила це вкрай рідко. Опинившись нарешті в будівлі офісу, Надя зайшла в ліфт та на мить зраділа, що сьогодні не доведеться витримувати на собі чужі липкі погляди. Але, як тільки кабінка почала зачинятися, чиясь туфля знову її затримала. І вуаля! Зайшов той же чоловік, що й вчора. Тільки усміхнувся так, наче виграв джек-пот.

- Думаю, нам таки варто познайомитися.

Голос чоловіка звучав хрипло і, якби Надя його не бачила, то це могло б виглядати навіть сексуально. Але зовнішньо він зовсім не приваблював, скоріше навпаки – відштовхував.

- Для чого? – спитала байдужим тоном.

Незнайомець перевів погляд на кнопки та побачив, що вона знову натиснула шостий поверх, тоді вкотре глянув на неї та хитро усміхнувся:

- Хоча б тому, що ви вдруге за два дні прямуєте до компанії, в якій я працюю.

- Он як, - мило усміхнулася Надя, - тоді мені варто бути більш увічливою.

В її голосі відчувалася нахабність, іронія, легкий сарказм. Але дівчина так вміло управляла емоціями й жестами, що це виглядало природньо й у деякому сенсі спокусливо. Їй пасувала впевненість, бо вона була на межі зі самовпевненістю, однак не перетинала її. Так само їй личила зухвалість, бо вона не переходила межу зарозумілості.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше