Глава 2

Вона прокинулася, ще хвилин п'ять поніжилася у своєму м'якенькому ліжечку. За вікном вставало сонце, тож день обіцяв бути сонячним і теплим. Саме такі дні вона любила найбільше, бо здавалося, що тепло прогріває не лише тіло, а й торкається душі. Вона любила тепло й затишок, любила котиків, милі речі й найрізноманітніші дрібнички, бо щиро вважала, що з цього всього й складається життя. Може й хотіла б і собі завести котика, хоча звісно краще дитину, та щиро вважала що не готова ні до того, ні до іншого. Хоча для створення сім'ї зараз найкраща пора і про це говорив їй кожен, хоча звісно ж це були непрохані поради. Вона б і рада створити сім'ю, народити, та для цього процесу потрібні двоє: жінка і чоловік. А її чоловік ще не зовсім належить їй, та й про дітей він волів би не говорити. Це точно остання тема у списку їхніх розмов. Вони взагалі мало розмовляють, майже не гуляють, він не водить її поїсти чи в кіно. Але в них прекрасний секс, а ще він весь прекрасний. Для неї він ідеальний. Соромно в цьому зізнатися та, мабуть, вона закохалася в нього через зовнішність, але ці стосунки вже давненько перетнули межу простої закоханості. Якби ще й майбутнє було хоча б трохи яснішим! 

А щодо котиків, то їй простіше любити їх на відстані, бо котикам як і людям потрібна турбота та ласка, а ще на них потрібен час. А вона дуже рідко буває вдома, а інколи і взагалі на тижні їздить у відрядження чи подорожі. Як відповідальна особа вона навіть квітів не заводить, хоча вони теж подобаються їй. Лише як виняток — одненький кактус на столі біля комп'ютера. Мабуть, як нагадування про те, що кактуси роблять боляче, якщо їх чіпати.

З сніданку лише кава, зате ретельний вибір одягу. Сьогодні це голуба сукня з тоненької матерії. Приємна на дотик, зручна і спокуслива. До неї босоніжки на застібках і стійких підборах. В довершення образу улюблена шкіряна сумочка і яскраві губи. Аліса любить кольори яскраві і теплі, особливо на полотні, але й в одязі також. Їй здається, що вони додають барв і у її життя, роблять погоду, змінюють настрій.

Її трьох кімнатна квартира, що розташована на третьому поверсі  була збудована лише якихось сім років тому. І вона відразу її придбала, розрахувавшись разовою виплатою. Бо їй подобався цей елітний район, де всі багатоповерхівки не вище п'яти поверхів, панорамні вікна її квартири виходили з одного боку на парк та озеро з качками та лебедями, а з іншого на історичну частину Варшави. В будинку був власний басейн, спортзал, ігрова кімната, в якій вона була лише кілька разів, та підземний паркінг. Й, головне, до міста недалеко. Вона любила свою квартиру як і своє життя, хоча останнім часом задумується про те, щоб придбати ще й заміський будинок, але поки це лише плани.

Ліфтом спустилася до парковки, читаючи новини, привіталася з охоронцем, мило посміхаючись йому і виїхала на дорогу. Сьогодні в неї роботи не так багато, та треба відправити замовлення кільком клієнтам, і проконтролювати підготовку до тематичної виставки абстракціонізму, що відбудеться на наступному тижні.

Приїхала як завжди найпершою, тому галерея була ще порожньою і її стук підборів дзвінко відгукувався ехом в просторих приміщеннях. Ця будівля їй обійшлася в усі її збереження накопичені на той час, але ця інвестиція вже багаторазово окупила себе, і тепер вона займається улюбленою справою. 

В обід вийшла на каву в найближче кафе, а потім ще зустріч з художником. 

Сьогодні звільнилася рано, тому стоячи в шаленому трафіку зателефонувала Альберту.

—  Привіт кохана, —  відповів він майже відразу.

—  Чим займаєшся?

—  Я майже закінчив на сьогодні, то ж можна сказати нічим.

Він мав власний фітнес-клуб, хоча починав як звичайний тренер. Інколи все ще тренував давніх клієнтів, та частіше займався сам.

—  Може я заїду за тобою, і кудись поїдемо.

У слухавці почулася дзвінка тиша, тому Аліса продовжила,

—  Можемо і до мене.

—  Я теж сумую, але сам приїду як звільнюся. 

—  Обіцяєш? —  Перепитала в передчутті пристрасної ночі жінка.

—  Ти ж знаєш… Я постараюся.

—  Я приготую щось, і чекатиму. —  Слово чекатиму вона протягнула куди довше ніж мало б бути.

—  Добре, мені вже час. —  І Альберт скинув слухавку.

Вже далеко за десяту приготувавши романтичну вечерю, прийнявши душ і одягнувши спокусливу білизну, Аліса вже втретє телефонувала коханцю.

—  То ти їдеш? — запитала, втомленим голосом.

—  Пробач, сьогодні не вийде.

—  Але ж…

—  Довелося затриматися на роботі, та й додому треба.

—  Я хотіла побачити тебе, —  важко зітхаючи і задуваючи ароматичні свічки мовила засмучена Аліса.

—  Я теж дуже сумую, але ти ж розумієш.

—  Розумію, —  ще понурішим голосом мовила, і скинула слухавку. 

На неї очікував знову самотній та порожній вечір в компанії пляшки вина та дурнуватого серіалу.

“А може в нього все ж вийде прийти, поки не прибиратиму зі столу”, —  подумала човгаючи у спальню.

***

Прибрати вечерю таки довелось. Щоправда, зранку. Аліса так і заснула, засмучена через те, що не вдалось побачитись з коханим. Її їла заздрість через те, що він провів ніч в ліжку з дружиною, а не з нею. Ну то й що, що не кохає, що з того, що в них давно немає сексу, зате вони разом засинають, вона готує йому сніданки. Чуму ж ніяк не наважиться розповісти про те, що давно не кохає її? 

Він багато разів їй все пояснював, і Аліса ніби й розуміла, та навіть погоджувалася що тепер не на часі, треба ще почекати, або просто знайти потрібний момент. 

Чому ж тоді мені так боляче? — запитувала себе щоразу, коли була змушена залишатися на другому плані. 

—  Скільки ще так триватиме, і коли все це закінчиться? Коли вже він буде лише моїм? — в розпачі запитувала себе. А потім трохи заспокоювалася, робила кілька глибоких вдихів, і розуміла, що він все одно її, бо його серце належить їй. В них прекрасний секс, і взагалі він просто найкращий чоловік на світі. А те, що ще не пішов від дружини, то це лише питання часу.