Глава 5. Не витруїти з серця

Віктор

Я її кохаю. Просто так. Без сенсу. Без умислу. Люблю. Анфіса, Фіса, Фісочка... Не можу жити без цієї клятої рудої бестії! Ненавиджу! Кохаю! Терпіти не можу її жахливий характер та нестерпні вчинки. У відповідь на своє кохання лише чую найпекучіші слова, які вона навмисно вибирає з маніакальною насолодою, щоб болючіше вразити й без того зранене її холодністю серце. Ця найкраща і водночас найгірша в світі дівчина розриває, знищує мою особистість, робить вразливим і неповноцінним. Як би я хотів, щоб це дівчисько стало моїм. Щоб її зелені, як весна, очі дивились на мене хоч з крихтою симпатії, яку б я ніжно виплекав до кохання. Взаємного кохання. Але ж ні! В них лише арктична крига, яку мені не розтопити вогнем своєї любові. Сувора і неприступна Фіса... Моя кохана... Не моя дівчина... Що ти зі мною робиш?

Хоча Серж мені неодноразово натякав, що я занадто самовпевнено поводжу себе з дівчатами, часто використовую та кидаю, не турбуючись про їх почуття. Можливо, це дійсно так. Я звик, що дівчата вішаються мені на шию, варто лише кинути обнадійливий погляд та поманити пальцем. Цікаво, на них безвідмовно впливає моя краса та харизма, чи мої банківські картки, якими я готовий розраховуватися (як вони вважають) для виконання їхніх забаганок? Саме тому я часто з власницьким відношенням підходив до потрібної дівчини та використовував її, допоки не знаходив їй заміну.

Я зрозумів, що будь-яку красунечку, будь-яке кохання можна купити, просто в кожної є своя ціна та термін, протягом якого спочатку незаймана та сором’язлива панянка втрачає розум і занурюється в мої обійми. Якщо багатство притягує інших дівчат, як магніт, то у Анфіси викликає тільки огиду.

Завоювання рудої бестії розпочалося з виклику собі, перевірки правильності життєвих висновків та й, відверто, спроби довести друзям, що всіх дівчат цікавлять лише грошові купюри. Однак подальші події розвивалися не за моїм сценарієм. Фіса не оцінила мого владного характеру та мужнього вигляду, хоча й мої статки, здається, зовсім її не зацікавили. Я не бажав міняти тактику, хоча неприступна дівчина й не змінювала думки про мене.

Я вважав, що на неї подіяли мої чари, коли впала мені до рук. На мить здалося, що вона опинилася в моїх обіймах навмисно, ніби шукала привід до примирення та початку відносин. Така неймовірно прекрасна і приваблива з рум’яними щічками і блискучими очима. Я думав, що вона, нарешті, відчуває кохання до мене. Це була найкраща мить в моєму житті. Та на жаль, це була лише мить. Я глибоко помилявся. Наступної секунди радість затьмарила холодність та байдужість Фіси. Однією фразою вона розставила все на свої місця. Я вперше закохався в неприступну дівчину! Хоча спочатку думав просто підкорити Фісу, як і своїх колишніх дівчат, але її холодність зіграла зі мною злий жарт. Дійшло до того, що нахабна бестія сниться мені ночами, а я біжу їй назустріч і не можу впіймати.

Анфіса грається моїми почуттями, шпурляє їх, як зламану іграшку. Не можу так більше! Від одного погляду в її очі, які сяяли, як смарагди, я відчував зневагу. Однак вона все одно буде моєю, адже на шальках терезів перебувало моє самолюбство!

Коли витягував передбачення, я помітив, що воно призначалось саме для мене. Отже, це була не просто весела гра, коли незнайомі люди витягують будь-які папірці та з реготом зачитують безглузді пророцтва. Подібні забави часто влаштовують галасливі компанії у розпал вечірки. Саме так і сталося з жартівливим передбаченням стосовно того глиста-айтішника. Всі відреагували з гумором, один я, як заплішений дурень, всерйоз сприйняв слова та почав з’ясовувати стосунки.

З насмішкуватого вигляду красуні я зрозумів, що вона ретельно все спланувала та підготувалася до вистави, а доля їй допомогла, підсунувши  саме мені ті два злощасні папірці. Можливо, потрібно було не просити друга зачитувати послання вголос, а перевести все в жарт. Тим більше, Серж мені про це неоднозначно натякнув. Та я знову дозволив пошити себе в дурні. Миттєвий спалах агресії затьмарив розум, не давав адекватно оцінити ситуацію. Однак тоді я не зрозумів, що клята психологиня на це й розраховувала – прочитані вголос слова зневаги виносили на загальне обговорення наші непрості відносини. Якби ці самі передбачення потрапили до рук когось іншого, все б виглядало надзвичайно кумедно і весело. Але ще раз себе запитую — чому саме я став жертвою Анфісиних жартиків?

Тоді мене обійняв невимовний гнів, який сотнями отруйних жал пронизав душу. Витримати це не в людських силах. Принаймні, я не зміг більше перебувати в цій кімнаті. До сьогоднішнього дня лише я вирішував долю та строк відносин з дівчиною. Моє чоловіче самолюбство та постійне прагнення домінувати над жінками вмить розтало від слів рудоволосої відьми. Вона мені вкотре довела, що не кожне кохання продається за гроші. Я йду звідси, щоб не придушити цю руду нахабу. Ненависть крізь кохання. Біль крізь насолоду. На сьогодні вистачить її компанії. В цей момент я побачив тріумфальну посмішку на обличчі коханої дівчини. В душі зануртувало горе зраджених почуттів.

— Мені вже час іти, – я вирішив покинути вечірку та не доставляти задоволення нікому. Намагався робити голос якомога байдужішим. Серж спробував зупинити мене, але його слова потонули у криниці нерозуміння і відчайдушного бажання зберегти крихти гордості, які ще тліють в глибині свідомості. Я не дозволю своїй любові наді мною насміхатись! Нехай вона мене ненавидить, але не зневажає.

Я стрімко вийшов із квартири, пройшов далі коридором і спустився вниз. Вийшовши на вулицю, відчув пронизливий холод вітру, який швидко просочувався крізь тонку сорочку. Але повертатись не хотілось – і так зійде. Відстань до мого автомобіля не перевищувала ста метрів, тому я, втягнувши плечі, швидко покрокував до нього. Я сів на водійське крісло та всім тілом відчув, як сильно замерз. Ввімкнувши пічку на повну потужність, через хвилину відчув благословенне тепло. Звісно, я не мав наміру сьогодні сідати за кермо, адже на вечірці хотів добряче погуляти. Ми з Сержем планували гарцювати до ранку, друг навіть запропонував переночувати в нього.