Глава 18. Суд Гніву

Палац Амони являв собою будівлю на вершині засніженої гори. Першим, що кинулося в очі Майку, був не трон чи сама Амона, а вікна, величезні вікна абсолютно без шибок. Від одного погляду на них хлопець починав тремтіти від холоду, та досить скоро усвідомив, що насправді тремтить не від того, що в приміщенні зимно, а від мокрого заледенілого одягу на своєму тілі. Це було вкрай дивно, але, схоже, магія забезпечувала тепло всередині тронної зали, взагалі не пропускаючи холод через незасклені вікна.

Сама тронна зала мала круглу форму, що свідчило про її розташування у одній з найвищих башт палацу. Кольори в дизайні застосовувалися сірі, трон і великий стіл для переговорів перед ним були виконані у тому ж стилі, доволі мінімалістичні на вигляд. На столі Майк помітив невеликий макет палацу і території довкола нього. Також поряд стояло чимало різноманітних фігурок воїнів, головнокомандувачів, королів. Все це нагадало йому стіл для планування стратегій у битвах. І це було символічно: як не крути, вони знаходилися на Суді Гніву, воєнна тематика тут ― річ доволі логічна.

На стінах висіли голови диких тварин, чимало картин із зображенням жорстоких середньовічних битв. Майк озирався на все це з підозрою, поки його Супроводжуючим запропонували опуститися на шкіряний диван під однією із стін по праву руку від трону. По ліву ж стояли двоє темношкірих дівчат, тих самих, що перенесли їх всіх сюди. Здається, вони чекали якого-небудь розпорядження від своєї повелительки. І тоді Майк вперше поглянув на неї.

Амона була розкішною. Геть не такою, як він уявляв собі її, коли вперше побачив її слуг. Шкіра у неї була скоріше як у мулатів, ніж темна, очі чорні, проникливі, а волосся довге і зачесане назад. Майк навіть засумнівався у тому, що вона застосовує лак, аби так ідеально його вкладати. Для цього знадобилося б години три як мінімум. Тож хлопець подумав, що магією у загробному світі, все-таки, користуються не тільки для переміщення чи захисту від загроз.

На тілі Амони було довге обтягуюче плаття, вишукане, без лямок і з розрізами з обох боків від верхньої частини стегон, інжирного кольору. У вухах ― масивні золоті сережки. Тіло імператриця Гніву мала на вигляд тендітне, та Майк завідома знав, що зовнішність у загробному світі штука до біса оманлива. Взяти хоча б Люсі, на вигляд узагалі крихітку, нездатну постояти за себе, і її здатність знищувати гігантських монстрів світловим променем. Без сумніву, Амона приховує значну силу у цьому тендітному тілі. В інакшому випадку, вона ніколи не була б імператрицею Гніву.

На секунду Майк зловив себе на думці, що з усіх Суддів Амона приваблювала його найбільше. Та майже одразу ж був змушений пошкодувати про це. Невеличкий кинджал, який вона весь цей час вправно перевертала в руці, розслаблено сидячи на троні, зненацька полетів просто у нього!

Майк ошелешено відскочив убік, і лиш тоді помітив, що насправді ціллю був не він, а дівчина, що стояла позаду них. Її спина була притулена до дерев’яної стіни, а на голові знаходилось велике червоне яблуко. Майк тут же перезирнувся із Джинні. З усіх них вона була найбільш здивованою. Кинджал прошив дерев’яну стіну позаду дівчини в міліметрі від її лівого вуха. Дівчина видала ледь чутний зойк.

Різко спрямувавши погляд на Амону, Майк зловив себе на думці, що вона трансформувалася просто на очах. Із вродливої чужоземки вона у його голові перетворилася на холоднокровну убивцю.

Враз Амона підвелася з трону і, матеріалізувавши в руці фіолетовою магією ще один кинджал, граційно провернула його в руці:

― Ну здрастуй, Кейне, ― проказала вона голосом багатозначним, стрельнувши неймовірно глибокими темними очима у женця, що вийшов наперед. І все ж, важко було не визнати, що вона була до біса приваблива.

― Питання наступне, ― неочікувано зронила Амона голосом уже небезпечним, і ніж зупинився між її великим і середнім пальцями. Голову імператриця злегка нахилила вбік, і Майк побачив, якою гнучкою, і від того тільки привабливішою, була її шия. ― Що ви робили на дні Ями Скверни?

Майк моментально второпав, про яку яму йшлося. А в наступну мить кинджал знову просвистів повз них, пролетівши просто над головою Люсі. Джейден тут же схопив дівчину і відвів до шкіряного дивана, а кинджал блискавично прошив яблуко на голові тієї переляканої блондинки у розтріпаному зимовому одязі зі шкур, що стояла в іншому кінці кімнати.

Груди Майка здійнялися вгору. Йому було достатньо один раз зіткнутися з переляканими очима дівчини в зимовому одязі, щоб переконатися ― він не може і не буде все це просто так терпіти.

Враз він озирнувся просто до Амони і вигукнув:

― Гей, що ти…

Але в ту ж мить у нього полетів щойно матеріалізований в руці кинджал. І цього разу Майк уже був його ціллю. Під зойк Люсі і здивування Джейдена та Джинні кинджал з силою вліз у стегно Майка. Хлопець, застогнавши, підкосився й упав на неуражену ногу.

Він щосили намагався не стогнати, але біль… біль був просто нестерпний! До сих пір він був впевнений, що отримати кинджал в ногу це геть не так боляче… та, зрештою, це було набагато гірше, ніж падати на рівному місці через власну невдачу.

Амона блискавично наблизилась до нього і процідила, тримаючи підборіддя високо догори:

― По-перше, ― в руці її враз виник іще один кинджал, що супроводилось появою ледь помітного фіолетового піщаного димка. ― Не «ти», а імператриця Гніву, або, принаймні, «ваша честь». По-друге, ― вона так різко наблизилася до Майка і встромила іще один ніж йому в плече, що він просто заверещав. ― Це мій Суд, і мені вирішувати, кого і як тут карати.