Глава 11. Лабіринт проникливості

Шлях до гір виявився геть не таким довгим і важким, як підйом на них. За словами Джейдена і Люсі, Дзеркальний Лабіринт починався на вершині гір, а вихід з нього знаходився просто перед палацом Вельзевула ― Судді Заздрості. Хоч Майк тепер набагато менше відчував втому, підніматися на гору виявилося справжнім випробуванням. Він задихався набагато швидше за своїх Супроводжуючих, тому час від часу доводилося робити недовгі зупинки, під час яких Джейден починав особливо нервуватися. Майк хоч і усвідомлював причину такої спішки, проте ніяк не міг змиритися із постійною напругою у їхній компанії. З часу, як стало відомо, що Веріс убив женців, вони з Люсі практично не говорили. Майк спостерігав за цим з тривогою, він розумів, що між цими двома все не було гаразд відтоді, як він відверто поговорив із Люсі, а Джейден підслухав, але те, що відбувалося між ними тепер, насторожувало його ще більше. Між ними раптово мовби виросла стіна нерозуміння, і жоден з них не намагався через неї перейти. Ба більше, Люсі стала настільки мовчазною, що навіть не збиралася розповідати про особливості Суду у Вельзевула. Майк мав великі сподівання, що там не буде нічого такого, про що йому слід знати завчасно, та зовсім скоро зіткнувся із наслідками таких думок.

Пройшовши по навісному мосту, що з’єднував вершини двох гір (було це до чортиків страшно, але Майк старався не показувати цього), вони опинилися перед конструкцією вельми дивною. Значення слова «Дзеркальний Лабіринт» розшифрувалося само собою. Перед ними розмістилася величезна споруда, на перший погляд без кінця і краю, зроблена із дзеркал, накладених одне на одне, наче у калейдоскопі.

І тільки вони обдивилися споруду, як із повітря просто перед ними виникло двоє чоловіків, одягнених у все чорне. Обличчя їхні були блідими, як крейда, а волосся чорним, наче найгустіша на світі смола. Обоє вирізнялися високим зростом і худорлявістю тілобудови.

Щойно Джейден вийшов дещо уперед, один із чоловіків підняв долоню на знак зупинитись.

― У чому проблема? ― одразу ж кинув дещо холодним голосом Джейден, але чоловіки залишалися все такими ж непохитними. ― Ми Супроводжуючі душі-претендента на переродження. Привели його, аби пройшов Дзеркальний Лабіринт.

Майка тут же пронизали думки: «Пройшов? Вони не підуть зі мною?»

Джейден повернувся трошки вбік, аби чоловіки могли побачити Майка. Але руку один з них так і не опустив. Нарешті, коли Джейден знову поглянув на нього, підданий Вельзевула сказав:

― Нещодавно нам стало відомо, що утікач Веріс убив трьох Супроводжуючих і забрав душу, що також була претендентом на переродження. За наказом лорда Вельзевула ми маємо переконатися, чи ви не його слуги. Ви повинні пройти Лабіринт разом із душею вашого підопічного.

Джейден тут же насупився, а Майк з Люсі перезирнулись.

― Що за дурня? З чого б нам бути слугами цього виродка?! ― недбало кинув жнець, витріщившись на підданих Вельзевула.

Чоловіки залишалися незворушними.

― Веріс сказав би так само, ― зронив один із них.

― Веріс? ― отетерів ще більше Джейден. ― Ви ж це не серйозно? Гадаєте, якби Веріс був тут власною персоною, він став би з вами так ввічливо спілкуватися?

Майк подумав, що ці слова мають великий сенс, і зараз чоловіки пропустять їх, та жоден із них з місця не зрушив.

― Це територія лорда Вельзевула. Не забувайте, що, якщо ви порушуєте наші правила, ми можемо одним клацанням пальців вигнати вас звідси, і тоді ваш підопічний автоматично буде визнаний винним.

 Джейден важко зітхнув, ступив крок уперед, і Майк второпав, що він не збирається так просто миритися з цими звинуваченнями. Та разом із цим розумів ― він повинен втрутитися, поки не стало пізно.

Зрівнявшись із Джейденом, чого той явно не очікував, Майк проказав:

― Ми пройдемо Лабіринт. Усі разом. Ми не прагнемо конфлікту.

Джейден тільки і встиг, що люто позирнути на Майка, як піддані Вельзевула клацнули пальцями і усіх трьох було переміщено. Майк переніс процедуру погано, йому захотілося блювати, але Джейден уже накинувся на нього й схопив за комір:

― Якого чорта ти це виплюнув?!

Люсі першою озирнулася довкола. Піддані Вельзевула перемістили їх просто в Дзеркальний Лабіринт. Вони стояли в оточенні такої кількості дзеркал, що достеменно не було відомо, де стіни, де стеля, і якого розміру це місце. Одні відображення здавалися близькими, інші віддаленими, а ще в інших не було жодного з них. Люсі з тривогою розглядала кожне дзеркало, поки Майк відштовхував від себе Джейдена:

― Чорт, та що з тобою таке? Чому ти кидаєшся на людей? У чому проблема, що ви будете тут зі мною? Я з самого початку думав, що в цьому і є суть!

Джейден дивився на нього з люттю, а тоді переступив з місця на місце й розвів руками:

― У цьому немає суті! Душі самі проходять Лабіринт! Завжди! Женці чекають їх у палаці Вельзевула! Я майже домовився із ними, поки ти… поки ти… ― замахав він вказівним пальцем.

Вмішалася Люсі. Вона відгородила Майка від Джейдена:

― Джею, прошу тебе, заспокойся, все буде гаразд. Ми пройдемо Лабіринт із Майком і…

Від цих слів Джейден тільки більше насупився.

― Ти нічого не знаєш, авжеж? Уже забула, що говорив нам Кейн сто років тому, коли ми захотіли супроводити душу через Лабіринт?