Глава 9. За вином у Асмодея

― Злі духи заволоділи стражами, ― пояснив Кейн.

Обличчя Асмодея змінилося в чітко вираженій стурбованості. Він насупив брови, але від цього Майк зловив себе на думці, що цей чоловік ― просто прекрасний актор. Він говорить так щиро і реагує так професійно, що, якби не обставини, що їх оточують, можна було б подумати, що все це зовсім і не фальш.

― Це дуже серйозно, ― зронив Асмодей, почісуючи борідку і дивлячись кудись вбік. ― Я обов’язково про це подбаю. Негайно ж, після Суду, ― а тоді повернувся до Кейна і запитав: ― Звідки ж вони узялися?

Кейн просто знизав плечима. Асмодей віддалився від них, аби крутнутись в центрі зали перед своїм троном. Клацнувши пальцем, він повернувся до Майка і проговорив:

― Значить, Суд. Хто ти, хлопче?

Майк глипнув очима, але Люсі уже була готова його захищати.

― Це Майк Ліссон, мій підопічний. Дозвольте бути адвокатом на вашому Суді!

Вона пробелькотіла це своїм звичним непохитним голосом, яким раптово заволодівала на кожному з Судів, незважаючи на свій доволі невпевнений за їх межами вигляд і таку ж поведінку.

Та враз Асмодей замахав вказівним пальцем.

― Ні-ні-ні! Твої послуги на сьогоднішньому Суді непотрібні, ― він сказав це абсолютно буденним тоном, ніби вони просто спілкувалися, і ніякого Суду тут не мало бути. ― Я хочу зробити все так, як уже давно хотів.

І знову клацання пальцями ― просто перед четвіркою гостей з’явився прямокутний дубовий стіл, повністю обкладений найрізноманітнішими стравами і напоями. Уздрівши це, Майк округлив очі. За весь час перебування у загробному світі він іще не встиг звикнути до магії, до якої женці та Судді вдавалися надто раптово.

Стіл був неймовірним. Різноманіття страв вражало ― тут тобі і запечена курка, і свиняча голова, і фарширована риба, і така кількість салатів та закусок, що очі розбігалися. А особливо уважним до столу став Майк ― від виду на всю цю запашну їжу, йому шлунок скрутило в тугий комок. Він щосили намагався приглушити звуки голоду, що воліли жадібно вирватися з нього.

Асмодей підійшов до крісла на чолі столу і жестом запросив усіх сісти.

― Прошу, Кейне, женці, ― а тоді повернувся до Майка, аби зробити йому персональне запрошення: ― Душа-претендент на переродження.

Відмовитись було неможливо. Перезирнувшись між собою, женці поспішили зайняти місця. Коли вони сіли, Майк невпевнено підійшов до столу й опустився на крісло поряд із Кейном, таким чином розмістившись по праву руку Асмодея і навпроти Люсі з Джейденом.

Хоч усі й сіли, проте їсти ніхто не спішив. Майк окинув швидким поглядом страви перед собою. Вони так і манили…

Асмодей уже тримав в руці бокал із наповненим вином.

― Що ж, ― проголосив цар Розпусти, піднімаючи бокал, аби відпити з нього. ― Сьогодні у мене в гостях особлива душа. Маю надію, достатньо чиста.

І позирнув на Майка якимось не дуже добрим поглядом. Хлопець лише зараз замислився про те, де перебуває. «Суд Розпусти… ― подумав він. ― Здається, тут судять за зраду та плотські утіхи…»

Сам Майк того не бачив, та обличчя його виглядало спантеличеним. Асмодей чітко помітив це і проголосив:

― Я бачу, атмосфера на Суді напружена. Подайте нашим гостям вино, ― звернувся він до слуг.

Дівчата у відвертих нарядах із розписаними глеками в руках почали підходити до кожного й наповнювати бокали вином. Побачивши, як наповнюється його бокал, Майк миттю пригадав собі настанову Люсі, яку вона дала ще тоді, коли вони йшли Садом і тоді, коли на них ще не напали квіти.

«Ні за що не пий вино у Асмодея. Він тобі пропонуватиме. Пропонуватиме не раз і не двічі, але, що б там не було, не пий вина»

Слова луною прокотилися у голові Майка. Він одразу ж проговорив уголос:

― Ні, дякую, я, мабуть, не буду пити.

Проте слуга усе одно наповнила бокал і, відкланявшись, зникла. Майк боязко звів очі на Асмодея, коли той, зітхнувши, зручніше сів у своєму кріслі на чолі столу.

― Розумію, ― він окинув очима женців, котрі також не спішили доторкатися до бокалів. ― Ви щойно пережили неабиякий стрес. І за це я повинен старанно вибачитися від імені свого Суду. Тому пропоную спершу набити шлунки. Ну ж бо. Кейне, ти знаєш, у мене ніколи не буває класичних Судів. Ми тут усі свої, не треба соромитись.

Він говорив це таким професійно щедрим тоном, що Майк навіть на секунду почав йому вірити. Хоча настанова про заборону пити вино його все-таки стримувала від повної довіри цьому вкрай дивному Судді.

Усі почали потрохи накладати собі їжу, тож Майк також наважився простягнути руку до столу і накласти собі трохи фаршированої риби. Джейден першим взявся наминати куряче крильце, і Майк, подивившись на нього, відрізав собі шматок риби й підніс до рота. Спочатку куштував обережно, але, прожувавши, второпав, що вона й справді смачна. Тому другий шматок пішов уже зі смаком, а за ним третій і четвертий. Шлунок говорив «дякую», і Майк розумів, що хоче спробувати ще й канапки з ікрою, що стояли поряд.

Асмодей уважно спостерігав за тим, як їдять його гості. Бокал з вином увесь цей час не покидав його руки, і він іноді його пригублював, зовсім трішки, що у Майка, котрий дивився на нього периферійним поглядом, узагалі виникало враження, що він його не п’є, а просто вдає.