Глава 3. Король

І знову приземлення виявилось для Майка травматичним. Він уже було подумав, що зламав руку, і зібрався заверещати, коли побачив, як женці обійшли його і стали опускатися на коліна.

Під ногами уже не було червоної землі, як перед Дзеркалом Долі, а була невідомого походження плитка із темного каменю. Чимала кількість темних колон тягнулася по обидва боки від коридору, що вів просто до вогняної стіни, перед якою знаходилось величне тронне підвищення.

А на ньому сидів Король ― чоловік років тридцяти п’яти із не дуже приємним обличчям, прискіпливим поглядом синіх очей і розбурханим негустим русявим волоссям.

Женці безумовно стояли на колінах, схиливши голови. Майк перевернувся наперед, аби в сидячій позі окинути оком особу на троні. Усе це починало йому дуже не подобатись… а ще рука… так боліла!

― Радий бачити вас, Кейне, ― зронив Король, акцентуючи на босові у команді, а тоді, ніби між іншим, згадав імена двох інших: ― Люсі, Джейдене.

Ті одночасно із Кейном дозволили собі підвести очі на Короля. Біля підніжжя трону вже стояли ті самі азіатки у червоних ханьфу ― його особисті служниці. Голови обох були схилені у жесті повного підкорення. За троном вирував вогонь, але не надто яскраво, тож Майк зумів добре розгледіти Короля і сам трон. Він був зроблений із людських кісток на підніжжі, а далі із якихось звивистих елементів, що наче гілки формували гніздо самого сидіння, а тоді тягнулися в боки, утворюючи химерні образи. Можливо, у цьому образі, утвореному гілками, навіть можна було розгледіти щось схоже на птаха фенікса.

― Королю, ― Кейн підвівся, але знову склав руки у поклоні. ― Ви покликали душу цього хлопця, ― він поволі показав на Майка, ― можемо ми дізнатися, для чого?

Король повів бровою, піднімаючи підборіддя догори. Погляд його Майку одразу не сподобався.

― Майк Ліссон, ― проронив правитель, ― я ― Король Чистилища. Сьогодні у тебе є унікальний шанс, який дається раз на мільйон… у зв’язку з твоєю вкрай несправедливою і невдалою смертю ти отримаєш шанс на переродження.

Почувши ці слова, Майк остовпів. Хвиля неймовірної радості прошила його тіло. Як же було добре почути таку новину! Клята бананова шкірка вбила його, але на цьому ще не кінець!

― По закінченню усіх семи Судів, і тільки за умови визнання повністю невинним, ти отримаєш можливість реінкарнації, ― вів далі Король. ― Більше того, ти зможеш обрати свою Долю. Обрати, як хочеш прожити це життя.

Щойно прозвучали ці слова, Майк уже був не в собі від щастя. Його обличчя буквально засвітилося, він скочив з місця і, уже обдумуючи, як обирає собі щасливе життя у багатстві і відсутності турбот і, що важливіше, у повній свободі від невдач, підбіг до трону, начисто проігнорувавши трьох женців.

― Це правда?! Я дійсно зможу переродитися?! ― закричав він. ― Тобто… ― Майк сполохнувся і поспішив схилитись у поклоні. ― Ваша… величносте! Я такий вдячний вам за це милосердя!

Обличчя Люсі і навіть завше холодного і знудженого Джейдена змінилися радістю. Схоже, вони були також раді чути, що їхньому підопічному дадуть другий шанс. Вони подивилися один на одного, обмінявшись усмішками.

От тільки… Кейн був абсолютно не радий. Він підозріло позирав на правителя, що дивився на Майка, котрий тішився ситуацією. Ба більше, обличчя Кейна було справді стривоженим…

― Чи погоджуєтеся ви, женці смерті, на те, що я пропоную вашому підопічному? ― раптом запитав Король.

Майк пополотнів. Він був впевнений, що все залежить лише від його рішення. А тому різко повернувся до своїх Супроводжуючих і вигукнув:

― Ну ж бо, погоджуйтесь! Ви самі бачили, як несправедливо я помер! Я заслуговую на другий шанс!

Але Кейн дивився на Короля надто незрозумілим поглядом. А Король так само на нього. Цей момент тривав рівно кілька секунд, чого, звісно, ніхто з присутніх, крім цих двох, не помітив. А опісля Король проказав:

― Твої Супроводжуючі повинні обдумати все, як слід. У випадку шансу на переродження твої випробування не пройдуть за одну мить. Їм доведеться супроводжувати тебе на кожному із Судів і зробити все, аби довести твою невинність. Адже… у випадку провалу…

― Ми погоджуємося, ― раптово озвався Кейн льодяним голосом. Майк чітко відчув його тон, і від цього вчергове зиркнув на Люсі і Джейдена. Ті стояли так, наче безмовно погоджувались зі всім, що скаже шеф. Так, наче у них в принципі не існувало можливості спробувати йому заперечити.

― От і чудово! ― сплеснув у долоні Король, посміхнувшись. ― Якщо ви справитесь, так тому й бути, я дам усім трьом +10000 душ! Це ж якраз буде достатньо для тебе, Кейне, аби завершити твою службу і приступити до переродження, чи не так? ― усміхнувся Король якоюсь не дуже щирою посмішкою. Майк поглянув на Кейна. Той і далі був серйозним. Надто серйозним. ― А ви двоє… вам скільки? 500?

― 300, ― відповів Джейден, окидаючи Короля харизматично проникливими очима.

Король знизав кінчиками губ:

― Звісно, такий дар не сильно полегшить вам життя, та все ж, можливо, за років п’ятсот, ви переродитеся, не встигнувши провести на службі і тисячі років, як Кейн, ― знову поглянув Король на чоловіка.

Але Джейден та Люсі всміхнулися. Знову перезирнувшись, вони дали один одному п’ять.