Глава 1. Містер невдача

Майк Ліссон все життя був невдахою. Ні, не таким, що іноді йому не щастило і він розливав на себе каву, або через власну забудькуватість забував ввімкнути будильник і запізнювався на роботу. Хлопець буквально був втіленням слова «невдача». Тільки з’явившись на світ, він доставив неабияких клопотів своїй матері ― коли лікарі зашивали її живіт після Кесаревого розтину, то випадково забули усередині неї інструмент. Можна було подумати, чистий збіг обставин, до чого тут узагалі Майк?

Та це завжди був він. Завжди Майк і його невдача.

Коли сім’я із новонародженим хлопчиком (звісно ж після іще однієї операції у матері) нарешті повернулася додому, почався справжній жах. У них двічі ледь не згорів будинок, припаркований біля дому автомобіль чомусь раптово з’їхав на проїжджу частину і розтрощив сусідський Порше. Сім’я влізла в серйозні борги, намагаючись покрити результати шокуючих невдач. Та тоді, коли, здавалося, гірше уже було нікуди, трирічний Майк розклав іграшки перед балконом і бабуся, не помітивши їх, перечепилася і вилетіла з будинку, зламавши хребет. Зрештою, за кілька місяців вона померла від розвинених ускладнень, а сім’я вирішила переїхати, скинувши все на злий рок, що міг бути пов’язаним із цим місцем. Все-таки, будинок вони придбали незадовго до того, як народилася дитина.

Та, на жаль, сім’я Ліссон абсолютно не підозрювала, що джерело усіх їхніх невдач разом із ними переїхало у новий будинок.

Певний час усе було спокійно, і навіть почало здаватися, що життя стало налагоджуватися. Борги було сплачено, батько отримав хорошу роботу, а у матері з’явилося натхнення на написання нових книг. Маленький Майк готувався перший раз піти в школу. І саме з цього у сім’ї Ліссон почалася нова чорна полоса, яка, в принципі, ніколи більше й не завершувалася.

За кілька тижнів навчання в школі двоє вчительок Майка за дивним збігом обставин зламали ноги, а усі однокласники заразилися вітрянкою, джерелом якої, звісно ж, був Майк. Скажете, такого не буває? Звісно ж, буває, коли перебуваєш в оточенні Майка Ліссона!

Коли під час фізри через ногу Майка перечепилися двоє однокласників, а потім і сам він, із батьками було проведено розмову ― чому ж це ваш син б’ється?! Діти сиділи побиті в оточенні своїх батьків у кабінеті директора, поки той пояснював, що така поведінка у школі неприпустима. Малий Майк сидів, розглядаючи нагороди на поличках над директорською головою і в якийсь момент помітив, як одна з них почала розхитуватися. Директор вдарив рукою по столу на чергову спробу дітей виправдатися. Батьки кинулися втихомирювати дітей. І в ту ж мить металевий кубок за досягнення в спорті звалився із полички просто на голову директору!

Це було останньою краплею. Директор у пориві злості сказав, що не бажає бачити цих трьох дітей у своїй школі більше ніколи.

Для сім’ї Ліссон такий висновок став ударом. Було вирішено віддати Майка в іншу школу. Та і в ній невдаха не протримався й півроку. Із його шафки постійно вивалювалися речі, рюкзаки рвалися самі по собі, а ручки постійно чомусь текли на чистесенькі зошити. Більше того, у списуванні завжди звинувачували тільки його, і найнижчі бали отримував тільки він, хоча й справді намагався вчитись. Казусів із вчителями не було довго, допоки у басейні ледь не втонув фізрук у пориві дістати свій золотий годинник, який дивом злетів з його руки, коли повз проходив Майк.

Звісно, у всьому звинуватили Ліссона. Фізрук виставив малого крадієм-невдахою, і його витурили зі школи цього разу із ще гіршою репутацією. Здавалося б, за таких умов дитина мала б бути узагалі невмотивованою вчитися, але Майк попросив маму навчати його вдома, щоб в кінці кінців він зміг вступити в коледж. Та, як то кажуть, приведи невдачу у свій дім. Поки малий був в школі, вдома майже нічого не траплялося. Та коли він почав домашнє навчання, невдачі знову повернулися в дім Ліссонів. У будинку регулярно коротила електрика, постійно підгоряла їжа і тік холодильник. Приводити гостей було просто-напросто заборонено ― батько і мати не могли забути ситуацію з бідолашною бабусею. Тепер-то у них не було жодних сумнівів: їхній син ― суцільна невдача.

Тому будинок було обнесено міцним бетонним забором, машину продано після кількох спроб загорітися просто в гаражі, а всі колючі та ріжучі предмети надійно сховано. Сім’я почала їсти виключно доставку, а з дому було винесено усі електроприлади. І навіть попри це у кожному кутку будинку стояв вогнегасник.

Звісно, жодних полегшень не настало. Їжа з доставки двічі чомусь виявилася отруєною, після чого вся сім’я місяць страждала на кишкову інфекцію, а під час того як акумулятор на планшеті під час навчання Майка вибухнув, два з трьох вогнегасників у кімнаті виявилися несправними.

Батьки вирішили підійти до вирішення проблеми радикально. Вони спакували найнеобхідніші речі і поїхали у сусідній штат до шамана, котрий, судячи з відгуків в Інтернеті, ефективно боровся із такого роду проблемами.

Зустрівшись із шаманом, сім’я Ліссон отримала одну велику настанову.

― Невдачі супроводжуватимуть вашу сім’ю все більше і більше, і вам ніяк не відгородитися від цього, ― сказав шаман. ― Виною усьому ваш син Майк, і цього не змінити.

― Але ми не можемо відмовитися від нашого сина. Без нас він не виживе, ― сказали тоді батьки.

Шаман похитав головою і мовив:

― Та є для вас один-єдиний вихід. Ваш син, Майк, може відвернути від себе невдачу, може спробувати зменшити її вплив, полегшити ваше життя.