82

Всі світи здригнулися.
Небеса спалахнули сліпучим світлом, яке одразу почало гаснути. У Пеклі тріснули чорні вежі, а ріки вогню здійнялися догори, ніби щось тягнуло їх у небо.
Людський світ теж відчув це. Мільйони людей прокинулись серед ночі від одного й того самого відчуття — наче хтось дивиться просто їм у душу.
А на Межі Лінаріон сміявся. У його руках пульсувало чорне серце. Воно билося повільно, але кожен удар відгукувався у самій реальності.
— Ви навіть не уявляєте, що стримувала Межа! — вигукнув він. — Давні не рятували світи! Вони ховали правду!
Саарх різко ступив уперед.
— Замовкни!
Вперше голос Давнього прозвучав як наказ. Простір навколо нього здригнувся, але Лінаріон лише усміхнувся.
— Ти теж боїшся, Саарху? Після всіх цих століть?
І тоді серце в його руках тріснуло.Темрява вибухнула. Розлом над островом розійшовся остаточно.
Очі істоти відкривалися одне за одним у темряві, поки сама порожнеча не почала рухатися вперед.
Острів затрусило так сильно, що частина скель відірвалася й полетіла вниз.
Демони й ангели ледве втримались на ногах, а потім істота зробила ще один крок. І світло Небес згасло. Повністю.
Серафіель зблід.
— Ні…
Вперше за всю історію Небеса залишилися без світла. Пекло теж змінилося. Полум’я стало чорним.
Малкаріон вихопив меч.
— Усі війська — до розлому!
Його голос прокотився островом. Демони й ангели завмерли лише на секунду. А потім… вперше за існування світів — кинулися в бій разом. Світло й темрява змішалися у хаосі, але істоті було байдуже. Вона навіть не дивилась на них. Її погляд був прикований до Асмодея. До Другого Хранителя.
— ВОНА ПАМ’ЯТАЄ ТЕБЕ! — закричав Саарх.
Темрява навколо Асмодея вибухнула. Його крила розкрилися повністю. Величезні. Чорні. І вкриті срібними тріщинами.
Неріс відчула, як контракт на її руці починає палити шкіру. Символи світилися так яскраво, що вже нагадували рани.
— Асмодею…
Він подивився на неї і вона зрозуміла — часу більше немає.
Перший повільно підійшов ближче.
— Ми повинні замкнути Межу зараз.
— Ми? — тихо перепитав Асмодей.
Перший кивнув.
— Цього разу… не самі.
Позаду них Лінаріон раптом закричав. Темрява навколо нього почала пожирати його власне тіло.
— Ні… ні, це не мало статися! Я відкрив шлях тільки для себе!
Але було пізно. Те, що прокинулося за Межею, більше не слухало нікого. Одна з гігантських тіней рвонула до острова.
Малкаріон кинувся вперед першим. Його меч врізався у темряву, і простір буквально вибухнув. Серафіель ударив світлом одночасно з ним. Дві сили — які тисячоліттями ненавиділи одна одну — злилися в один удар. Істота за Межею відступила.
Еліон важко усміхнувся.
— Оце… я розумію… союз…
Але вже за секунду інша тінь пробила захист. Ангелів і демонів розкидало в різні боки. Крики заповнили Межу.
Світи руйнувалися.
Саарх різко повернувся до Неріс.
— Контракт завершується! Якщо ви не зробите вибір зараз — буде пізно!
Неріс подивилась на Асмодея.
Вона повільно взяла його за руку.
— Я не дам тобі знову пройти через це самому.
Контракт вибухнув світлом і в ту ж секунду Асмодей різко притягнув її до себе.
— Пробач!
Неріс не встигла нічого зрозуміти. Темрява навколо нього рвонула вперед.
Контракт спалахнув і Асмодей… розірвав зв’язок.
Світ завмер.
Неріс зблідла.
— Ні…
Символи на її руці почали зникати. Асмодей важко видихнув. У його очах було стільки болю, що Неріс перестала дихати.
— Я не дозволю Межі забрати тебе. Асмодею, не смій…
Але він уже відступав до розлому. Сам. Перший мовчки став поруч із ним. Два Хранителі. Дві тіні на краю світу.
Малкаріон різко зрозумів, що відбувається.
— НІ!
Темрява навколо нього вибухнула.
Він кинувся вперед, але Саарх раптом став перед ним.
— Пізно!
— ВІДІЙДИ!
— Вони вже зробили вибір.
Асмодей востаннє подивився на Неріс і ледь усміхнувся. Так само, як тоді… на Аукціоні Душ.
— Живи...
А потім Хранителі разом ступили у розлом.
І Межа закрилась.