Світло перемоги

Темна енергія наповнила Храм тіней.

Лорд Вейл Обсідар стояв біля п’єдесталу, де лежав останній уламок Печатки Стихій.

Його рука вже майже торкнулася каменя.

Але раптом...

— Спінджитсу!

Ллойд закрутився у зеленому вихорі і врізався в Обсідара.

БАААХ!

Лорд темряви відступив на кілька кроків.

Кай і Джей одночасно атакували.

— Вогонь!

— Блискавка!

Полум’я і електрика вдарили в темну енергію Обсідара.

Коул ударив кулаком об землю.

— Сила землі!

З-під каменю вирвалися потужні тріщини.

Нія підняла руки.

— Вода!

Хвиля врізалася у темну енергію.

Зейн спокійно зробив крок вперед.

Його очі світилися холодним світлом.

— Лід!

Крижана хвиля накрила Обсідара.

Вперше лорд темряви відступив.

Його енергія почала слабшати.

Ллойд подивився на своїх друзів.

— Разом!

Ніндзя стали поруч.

Їхні стихії почали об’єднуватися.

Вогонь.

Блискавка.

Земля.

Вода.

Лід.

Енергія.

Усе злилося в один потужний вихор.

— НІНДЗЯ… СПІНДЖИТСУ!

Величезна хвиля сили врізалася в Обсідара.

БА-БАААААХ!

Темна енергія розсипалася.

Лорд Вейл Обсідар впав на коліна.

Його сила зникла.

Ллойд швидко схопив останній уламок Печатки Стихій.

Разом з тим, який приніс Зейн, вони поклали уламки на кам’яний п’єдестал.

Стародавній символ засвітився.

Печатка знову почала відновлюватися.

Світло заповнило храм.

Темрява зникла.

Райкер побачив це і відступив.

— Це ще не кінець… — сказав він і кинувся в темряву.

Він зник серед руїн.

Ллойд подивився на своїх друзів.

— Ми зробили це.

Кай усміхнувся.

— І цього разу ніхто не вкрав уламок.

Джей засміявся.

— Це вже прогрес.

Нія подивилася на небо.

Хмари розійшлися.

Місячне світло освітило руїни храму.

Зейн тихо сказав:

— Баланс відновлено.

Через кілька днів…

Ніндзя стояли на даху Храму Спінджитсу.

Місто Ніндзяго було спокійним.

Вітер тихо проходив між дахами будинків.

Ллойд подивився на горизонт.

— Мир повернувся.

Коул посміхнувся.

— Принаймні на деякий час.

Джей додав:

— Бо ми знаємо…

Кай закінчив його думку:

— Пригоди ніколи не закінчуються.

Ніндзя стояли разом.

І вперше за довгий час…

У Ніндзяго знову запанували тиша і мир.

Кінець.

                                         Сторінка-30