Храм Кам’яного Серця

Гори мовчали.

Коул і Нія стояли перед вузьким входом у печеру, що вела глибоко під землю.Повітря тут було холодним і сухим, а стіни вкривали стародавні символи, вирізані ще першим "Майстром Землі".

Люблю підземелля, усміхнувся Коул, торкаючись каменю.Тут усе чесно.Якщо щось падає, то просто падає.

Нія скептично підняла брову.Сподіваюсь, сьогодні нічого не "просто впаде".

Вони ступили всередину.

З кожним кроком світло зникало, а шлях освітлювали лише слабкі ліхтарі на їхніх поясах.Камінь під ногами був нерівним, але Коул відчував його, наче продовження власного тіла.

Раптом він зупинився.

Щось не так.

Земля під ними ледь помітно пульсувала.

Нія нахилилася, торкнувшись стіни.З тріщин повільно виступала вода, але вона була темною, з фіолетовим відблиском.

Порожнеча дісталася й сюди, тихо сказала вона.

У глибині печери почувся глухий звук.

Каміння почалося рухатися.

З тіней вирвалися кам'яні фігури, големи, складені з уламків скелі, їхні очі світилися фіолетовим світлом.

О, це вже не просто пастки, пробурмотів Коул.

Перший голем ударив кулаком у землю.

Ударна хвиля прокотилася тунелем.

Коул відповів миттєво, вдарив ногою по підлозі, і кам'яний щит виріс перед ними, зупиняючи атаку.

Я беру лівого! крикнув він.

Нія підняла руку, і вода з тріщин вирвалася назовні, формуючи спіраль навколо другого голема.Але темна енергія всередині нього почала поглинати воду, змушуючи її темнішати.

Вони заражені! вигукнула вона.

Коул зосередився глибше, намагаючись відчути чисту землю під шаром темної магії.

Земля ще слухає мене...прошепотів він.

Він ударив кулаками по скелі, і вся печера затремтіла.Кам'яні стовпи вирвалися з підлоги, розколюючи одного з големів.

Нія спрямувала потік води у тріщину другого, охолоджуючи його зсередини.Кам'яна фігура затріщала, і розсипалася на уламки.

Тиша повернулася.

Але в кінці тунелю загорівся символ, древній знак "Печатки".

Ми близько, сказав Коул.

Та в цей момент підлога різко провалилася.

Коул і Нія полетіли вниз у темряву.

І десь у глибині печери щось велике повільно розплющило очі.

                                  Сторінка-11