Розділ 1

Влад

Піднявши догори порожню склянку, я вкотре за вечір вказав бармену поновити мою випивку. Цікаво, навіщо я сьогодні припхався до клубу? Можна було б відповісти, що я хотів перевірити, як у ньому йдуть справи. Але ж я знав, що це була брехня. Хтозна, можливо я вважав, що серед цього хаосу зможу відволіктися від набридливих спогадів про колишню. Хоча вже давно мав би зрозуміти, що все це марно… Де б я не був, думками все одно повертався до тієї, котру шалено бажав. Розум благав — забудь її нарешті! Вона кохає іншого і вже давно щаслива з ним! Однак я не міг вирвати ту бісову дівчину зі свого серця, хоча й страшенно цього жадав.

Розвалившись на дивані, я окинув лінивим поглядом дівчат, що вихилялися на танцмайданчику. Шукав ту, з котрою можна було б провести ніч. На підсвідомому рівні виділяв із натовпу дівчат, схожих на мою попередню дівчину. Спокусливі брюнетки з пишними принадами мимоволі впадали мені в очі, але всі вони й близько не дотягували до колишньої. Сердито мотнувши головою, я подумки нагримав на себе та вирішив нарешті припинити зітхати по тій, кому я був абсолютно не потрібен. Мені не варто згадувати про її існування. Тим більше спати з її жалюгідними копіями. Інакше ще трохи й у мене дах поїде. 

Зрештою навколо маса дівчат, з яких можна було б обрати протилежність до моєї залежності. Варто було мені лише подумати про це, як погляд одразу ж зачепився за одну гарненьку лялечку. Одягнена в коротку чорну сукню, оздоблену блискітками, вона спокусливо рухалася під музику. Її довге русяве волосся розсипалося по оголених тендітних плечах, а обличчя прикрашала ніжна та грайлива посмішка. Крихітка щиро веселилася та не приховувала, що ловила кайф від навколишньої атмосфери. Спостерігаючи за нею, я мотнув головою та глузливо хмикнув — ну хоч комусь тут було весело. Ця мала чимось зацікавила мене і я навіть був би не проти порозважатися з нею. Однак було одне «але» — вона виглядала занадто юною. Ще проблем із малолітками мені не вистачало! 

Приречено заплющивши очі, я відкинув голову на диван та думав над своїм життям. Тридцятка стукнула, а в який бік я рухався — сам не розумів. Добре, хоч мої бізнеси розвивалися, як треба. А ось усі інші аспекти мого життя добряче кульгали. Майже всі друзі вже встигли сім’ї позаводити та дітей народити. А я, мов той вовк-самітник, ввечері повертався додому в порожню квартиру, час від часу волочивши із собою нову випадкову дівицю. Років п’ять-десять назад таке існування абсолютно мене влаштовувало — вечірки, дівчата та жодних зобов’язань. Однак тепер я бажав зовсім інших речей. Хотів мати поруч люблячу дружину, яка б із радістю зустрічала мене після робочого дня. Бачив в цій ролі колишню і мріяв, щоб вона в майбутньому народила мені дитину. Проте вона обрала йти по життю з іншим чоловіком, бо з якихось причин я не зміг стати героєм її роману.

Ще трохи покопирсавшись у своїй голові, я стомлено підвівся з місця та попрямував на вихід. Не мав більше жодного бажання перебувати у клубі, та й із собою нікого брати не хотів. Сьогодні моєю компанією буде старий добрий Джек із домашнього мінібару. Однак варто було мені спуститися на перший поверх, як я помітив дивну тисняву біля кабінету охорони. Відразу ж попрямував туди та застав одну дуже цікаву картину. Охоронці затримали зграю із кількох хлопців та дівчат, одною з котрих була та сама лялечка, яку я запримітив на танцмайданчику. Її друзяки мовчки всілися на стільчиках у кабінеті, засмучено похиливши голови. А це дівчисько, мов дике кошеня, виривалося від охорони та своїм писклявим голосом вимагало не торкатися її. 

— Що тут відбувається? — запитав я, бажаючи нарешті дізнатися чим спровокований даний спектакль.

— Та ось, босе… Зловили дилерів, — відразу ж озвався начальник охорони, з неприхованою гордістю в очах поглядаючи на мене. — Пропонували відвідувачам наркотики. 

— Поліцію вже викликали?

— Ага.

Окинувши серйозним та насупленим поглядом цю компанію, я трохи затримався на вже знайомому дівчиську. В моїй присутності вона несподівано припинила істерити. Мовчки забившись у куток, дівчина опустила очі додолу, а по її щоках струмками почали стікати беззвучні сльози. В той час її друзі спопеляли усіх присутніх ненависними поглядами та якось загадково переглядалися між собою.

— Ця теж збувала товар? — кивнув я на дівча, звертаючись до адміністратора та охорони.

— Каже, що не причетна. Але прийшла разом з усіма.

— Сумку її перевірили? — запитав я суворим тоном, уважно поглянувши на цю крихітку. Зовні вона виглядала, мов янгол із вдачею полохливого зайця. Але хтозна, що там жило всередині. Як кажуть — в тихому озері чорти водяться. Може й це створіння лише здавалося білим та пухнастим.

— Чисто, — швидко відрапортував охоронець, перевіривши вміст дівочої сумки. — На камерах не видно, щоб вона штовхала щось клієнтам. Проте не виключено, що в сліпих зонах працювала.

— Не думаю, — діловито підсумував я, зробивши власні швидкі висновки. — Відпустіть її, а інших передайте поліції. Подбайте, щоб вони все якісно зробили й злочинці були покарані.

— Звісно, босе.

— Гей ти, плакса! — голосно звернувся я до дівчиська, окинувши її поблажливим поглядом. — Можеш іти. 

Сам не знаю чому, я вирішив не ламати їй життя та не віддавати поліції. Щиро сподівався, що інтуїція мене не підвела і ця дівчина не займалася розповсюдженням наркотиків. 

Однак, на мій подив, вона не поспішала йти геть. Піднявши свої блакитні очиська, незнайомка дивилася на мене зляканим та водночас змученим поглядом, ніби перевіряла чи я не жартую. Схоже, після пережитого стресу вона почала шалено тупити. Тож мені довелося трохи гаркнути на неї, щоб нарешті звалила звідси, поки не приїхала поліція. Налякано смикнувшись після моїх слів, мала швидко забрала на столі свою сумочку та прошмигнула геть. Я теж не збирався тут більше залишатися. Нехай адміністратор та охорона самі розв’язують дану проблему — за це я їм і плачу.