Розділ 11

Після тих слів Лала, Амір відчув, як його серце наповнюється новими емоціями. Те, що вона сказала, звучало настільки справжньо, що він не міг залишити це без уваги. Він не був готовий повністю віддатися цій таємничій землі та її віруванням, але щось у її словах змусило його задуматися. Він усвідомлював, що, незважаючи на свою скептичність, деякі речі змінюються, коли ти опиняєшся поруч із людиною, що вірить у них усім серцем.

Амір подивився на Лалу, коли вона знову поглянула на нього, і він відчув, як щось у ньому змінюється. Його звичний спосіб мислення — прагматичний і заснований на фактах — почав поступатися місцем чомусь новому. І хоча він все ще мав сумніви, він зрозумів, що готовий вірити у більше, ніж просто цифри на карті або вигоди від торгівлі.

— Я ніколи не був таким, Лало, — сказав він, його голос був серйозним. — Я завжди слідував своїм принципам, бо вважав, що так єдине, чим можна керувати в цьому світі. Але з тобою я відчуваю, що можливо є інший шлях. І навіть якщо я не зовсім розумію це, я готовий змінюватися. Тільки заради тебе.

Лала замовкла на мить, її погляд став м'яким, і в її очах відбивалася складна суміш емоцій — радості, сумніву, і навіть якоїсь туги. Вона не очікувала таких слів від нього, і вони торкнулися її серця більше, ніж вона могла собі уявити.

— Амір, ти не зобов'язаний змінюватися через мене, — сказала вона, її голос тремтів від незрозумілих емоцій. — Ти вже є тим, ким маєш бути. Але я хочу, щоб ти побачив, що цей шлях може бути чимось більшим, ніж просто подорож. Це може стати частиною твого внутрішнього шляху, твоєї зміни.

Амір розумів, що її слова мають глибину, що йому варто було б прислухатися. Він ніколи не був духовним, не вірив у вищі сили або долю, але те, що відбувалося зараз, з кожним кроком усе більше відводило його від звичного способу життя. Лала була частиною цієї зміни, і він відчував, що не може просто пройти поруч з нею, не допускаючи цієї трансформації.

— Я готовий, Лало, — відповів він знову, але вже з більшою рішучістю в голосі. — Я готовий змінюватися, готовий вірити в те, чого раніше не сприймав. Це не просто слова. Це моє рішення.

Вона уважно подивилася на нього, і в її погляді з'явилася ніжність, яка здивувала його. Лала, мабуть, теж відчувала, що їхній зв'язок став міцнішим, ніж раніше.

— Ти не один, — сказала вона тихо, поклавши руку на його. — Пам'ятай, ми разом. Цей шлях стане твоїм, якщо ти відкриєш своє серце і розум.

Амір відчув, як тепло її руки проникає в його душу, і хоча він не знав, що чекає на них у Пунті, він відчував, що, йдучи разом з Лалою, він здатен змінити своє життя. І більше того — він був готовий пройти цей шлях не лише фізично, але й духовно.

Того вечора вони сиділи поруч, споглядаючи, як місяць висвітлює пустелю, і кожен із них відчував, як важливі зміни вже почали відбуватися в їхніх серцях. Тепер не було лише двох мандрівників на шляху до Пунту. Тепер це були двоє, що разом шукали істину в цьому таємничому світі. І що б не принесла їхня подорож, вони були готові пройти її разом.

Темний небосхил був пронизаний срібними променями місяця, і хмари, що м'яко рухалися, додавали містичної атмосфери навколо. Лала і Амір сиділи поряд, обидва поглинуті своєю розмовою, коли непомітно наблизилися один до одного.

Їхні погляди переплелися, і в тій миті між ними знову виникла тиха, але невідворотна енергія. Без слів, без запитань, вони зрозуміли одне одного. Лала нахилилася ближче, її дихання стало швидшим. Амір простягнув руку і обережно торкнувся її волосся, проводячи пальцями по м'яким пасмам. Це був жест, який говорив більше, ніж будь-які слова.

Лала замкнула очі, відчуваючи тепло його доторку. І знову, наче під впливом якоїсь магії, їхні губи зустрілися. Ласкаво, але пристрасно. Це було поцілунком, що не потребував пояснень. Всі їхні сумніви, всі їхні страхи відступили в ту мить, коли їхні тіла і душі стали однією. Вони відчували, як ця миттєва зв’язок стала священною, як їхні серця билися в єдиному ритмі.

Кожен дотик, кожен поцілунок ставав глибшим, і між ними зростала відчутна пристрасть, яка, здавалося, була не тільки фізичною, але й духовною. Вони були одні на світі, поглинені своїми почуттями, і це було важливіше за будь-які зовнішні труднощі.

Це була не просто ніч, це був момент, коли їхні душі остаточно злилися, і вони стали частиною одне одного, готові разом пройти цей шлях, незважаючи на всі перешкоди.