Розділ 7

Під час подорожі через пустелю, коли караван вже почав відчувати перші ознаки втоми, на горизонті з'явилися нові фігури. Тонкий пил, що піднімався в повітрі, огортав обриси фургонів і верблюдів, які наближалися. Це були інші торговці, які прямували через ці небезпечні землі. Здавалось, що їхні шляхи випадково перетнулися з Аміром і Лалою, але з перших же поглядів стало зрозуміло, що це не просто випадковість.

Торговці мали інший вигляд — їхні обличчя були затягнуті в серйозні зморшки, а їхні очі були глибокими і настороженими. Вони розпізнали в Аміра і Лалі не просто подорожуючих, а учасників важливої місії, що мала набагато більшу вагу, ніж звичайний товар. Це викликало заздрість і приховану неприязнь.

— Ось і наші нові "сусіди", — тихо сказала Лала, дивлячись на прибулих торговців. Вона відчувала напруження, яке змішувалося з її відчуттям магії пустелі. — Не всі раді нашому успіху.

Амір покосився на їхній табір, який розташувався поруч. Це була велика група, з багатьма верблюдами, обтяженими важкими мішками та торговими товарами. Їхні погляди не обіцяли нічого доброго.

— Я відчуваю їхнє вороже ставлення, — додав він, стиснувши губи. — Вони знають, що ми йдемо до Пунту, і не хочуть, щоб ми забрали їхні можливості.

Лала поглянула в небо, де повільно прокочувалися хмари, що поступово закривали сонце. Вона відчула, як напруга зростає. Пустеля не була лише фізичним випробуванням; це була боротьба духів, де кожен був потенційним ворогом, і навіть люди могли стати частиною цієї великої гри.

— Вони не зупиняться, поки не спробують нас зупинити, — сказала Лала, її погляд став дуже серйозним. — Це не просто заздрість. Вони хочуть, щоб ми не пройшли далі. І готові зробити все, щоб це сталося.

Караван продовжив свій рух через пустелю, але напруга між торговцями і Аміром з Лалою почала поступово зростати. Вони стали об’єктом пильних поглядів і часто чули приглушені розмови з боку нових зустрічних. Це було дуже некомфортно, адже Амір відчував, що вони не можуть розраховувати на допомогу в такій віддаленій місцевості.

Кілька днів після їхньої зустрічі стало очевидно, що проблема набирає обертів. Одного ранку, коли караван готувався до відправлення, група інших торговців підійшла ближче. Один із них, високий чоловік з темними очима, на ім’я Хабіб, підійшов до Аміра з посмішкою, що не до кінця досягала його очей.

— Чи не хочете ви поділитися кількома порадами, молодий торговець? — запитав він з іронією в голосі. — Ви та ваша супутниця — аж надто ідеальна пара для такої небезпечної подорожі.

Амір зібрався з силами, відповідаючи спокійно:

— Ми знаємо, куди йдемо, і це наш шлях, пане Хабіб. Якщо ви хочете допомогти, ми будемо вдячні за будь-яку допомогу. Але якщо ваша мета інша, я раджу не втручатися.

Хабіб посміхнувся ще ширше, але у його очах було відчутно щось зловісне. Він нахилився до Аміра, мовби хочучи передати йому якийсь таємний знак.

— Ви недооцінюєте сили цієї пустелі. Іноді навіть найсильніші торговці не можуть знайти дорогу назад, коли втрапляють у її пастки, — сказав він і знову відступив до своєї групи.

Лала, що спостерігала за всім з відстані, підійшла до Аміра.

— Це була пряма загроза, — сказала вона. — Вони не зупиняться. Вони вже почали діяти.

Пізніше того ж дня, коли караван продовжував рухатися через піски, стало очевидно, що хтось із торговців почав саботувати їхній шлях. Верблюди, що їх везли, почали виявлятися хворими, а вода раптово закінчилася набагато швидше, ніж зазвичай.

Лала знала, що це не було випадковістю. Це був вплив магії, яку наклали вороги, щоб зламати їхній дух і змусити відмовитися від місії. Вона молилася, щоб її власні сили могли відреагувати на це і захистити їх від подальших зусиль саботажу.

— Вони хочуть, щоб ми здавалися, — сказала вона Аміру, коли вони зупинилися для відпочинку. — Але ми не можемо дозволити їм перемогти. Цей шлях — це більше, ніж просто подорож. Це наш зв'язок. Ми повинні йти далі, не дивлячись на всі перешкоди.

Амір, відчуваючи її рішучість, відповів твердо:

— Ми не дозволимо їм зламати нас. Ми йдемо до кінця, Лало. Разом.

І так, попри всі погрози і саботажі, вони продовжували свій шлях через пустелю, знаючи, що це випробування не лише фізичне, але й духовне, і що тільки разом вони зможуть подолати все, що на них чекає.