Розділ 4

Наступного дня ніч була ще більш темною, ніж попередня, і корабель, що ковзає по хвилях, здавався єдиним світлом серед безмежного моря. Лала не могла позбутися почуття, яке охоплювало її — чогось невидимого, але сильного, що нав’язувалося їй, немов важливе і таємниче послання. Вона піднялася вночі, відчуваючи, як її серце стискається від передчуття. Сьогодні буде інше.

На палубі вона опинилася сама, і знову тишу ночі порушував тільки вітер. Вона сіла на краєчок палуби, зібравши свої думки. Лала була готова. Це було немовне знання — щось, що вона мусила прийняти. У її серці виникло питання, яке хвилювало її від початку подорожі: що зв'язує її з Аміром? Чому це почуття притягання стало таким сильним і незаперечним? І раптом, ніби всередині її, виник голос, знайомий і глибокий.

— Лала, — прошепотів голос. Це був той самий дух, з яким вона спілкувалася раніше. — Ти чула мої попередження і слідувала за ними. Ти повинна розуміти, що твоя доля пов’язана з тим, кого ти супроводжуєш. Амір — це твій чоловік. Ти повинна одружитися з ним, щоб пройти цей шлях. Лише так ти досягнеш своєї мети, і ваша подорож буде завершена.

Слова духа відгукнулися в її душі, мов грім у ясне небо. Лала замерла, відчуваючи, як її серце починає битися швидше. Як? Як таке можливо? Вона не могла зрозуміти, чому саме Амір. Чому саме зараз?

— Це неможливо, — прошепотіла вона в темряву, дивлячись на зорі, які здавалися такими далекі. — Я не можу бути з ним. Ми зовсім різні. Це не той шлях, на який я чекала.

— Ваша сила разом значно більша, ніж кожного з вас окремо, — відповів голос духа, спокійний, але твердо переконаний. — Щоб завершити цю подорож, ви повинні пройти через випробування, які вимагають єдності між вами. Амір не просто твій супутник, він твоя доля. І ти не уникнеш цього.

Лала затремтіла, її серце билося швидше. Це було більше, ніж просто пророцтво — це була правда, яку вона повинна була прийняти. Але її розум не міг одразу змиритися з цією ідеєю. Вона не знала, чи готова вона віддати своє серце людині, з якою ще зовсім недавно не мала жодних особливих зв’язків. І хоча її інтуїція підказувала їй, що все це має сенс, вона боялася. Це могло змінити її життя назавжди.

Амір підійшов до неї тихо, як і завжди, і, не помітивши її здивування, запитав:

— Лала, ти виглядаєш замисленою. Чи все гаразд?

Вона підняла очі на нього і на мить замовкла. Як пояснити йому те, що вона тільки що дізналася? Як сказати йому, що їхній шлях залежить від того, чи зможуть вони об'єднати свої долі, чи йти разом у цьому важкому випробуванні?

— Я... я повинна тобі щось сказати, — почала вона, і її голос був неспокійним. — Це важливо. Я відчуваю, що між нами є більше, ніж просто подорож. Те, що ми маємо пройти разом, не буде легким. Це частина моєї долі, частина твоєї. І я повинна була це зрозуміти раніше.

Амір підійшов ближче, його погляд став уважним.

— Я не розумію, про що ти говориш, Лала, — сказав він, але в його голосі була легка тривога.

— Це не просто завдання від фараона, — продовжила вона, намагаючись знайти правильні слова. — Я повинна одружитися з тобою, щоб ми могли завершити цю подорож. Це не те, що я вибираю. Це те, що нам необхідно зробити.

Амір стояв мовчки, його обличчя не виражало емоцій, але в очах було видно розгубленість.

— Що? Ти серйозно? — запитав він, трохи здивовано, але й зацікавлено.

— Я знаю, це здається дивним, — відповіла Лала. — Але духи, що ведуть мене, сказали, що тільки через єдність наших душ ми зможемо досягти того, що ми шукаємо. Ти — частина мого шляху, і я — частина твого. Тільки разом ми можемо пройти цей шлях.

Усе стало дуже серйозно, і між ними виникла нова напруга — не тільки фізична, а й емоційна. Амір відчував, як ця правда поступово захоплює його, хоча він не міг остаточно вірити в це. Але щось у його серці підказувало йому, що Лала не просто говорить це через почуття або бажання — це була частина чогось набагато більший, що він сам не міг зрозуміти.

— Що тепер? — запитав він, намагаючись зрозуміти її слова.

Лала подивилась на нього і вперше за весь час їхнього спільного шляху усміхнулася.

— Тепер ми повинні вирішити, чи готові ми прийняти це разом.