Розділ 3

Ніч, що огортала корабель, була не просто темрявою — це була магія, яка струменіла навколо них, невидима для звичайних людей, але надзвичайно реальна для тих, хто міг відчути її. Лала, як жриця, розуміла цей зв'язок з потойбічним світом краще, ніж будь-хто інший. Вона була не просто частиною цієї подорожі, але і її духовним наглядачем, ведучим в тіні.

Вибір її місця для медитації був продиктований не лише зручністю, а й розташуванням, яке було віддалене від решти екіпажу. Лала вийшла на верхню палубу, де нічне небо було затягнуте хмарами, через які пробивалися лише кілька слабких зірок. Вітер, що шалено гуляв по морю, носив запах солі та вологи. Вона не потребувала свічок чи вогню, її власне тіло вже стало храмом, здатним до комунікації з іншими світами.

Сіла на коліна, Лала закрила очі, і з кожним вдихом відчувала, як її внутрішня енергія розливається по тілі. Вона заспокоїла свої думки, вивільняючи їх від тривог і сумнівів. Усе, що їй залишалося, це зосередитись на зв'язку з духами.

— О, духи великих і древніх, — прошепотіла вона, її голос був тихим, але проникливим, — ведіть мене в цій подорожі, не залишайте мене в темряві, допоможіть мені досягти нашої мети.

Відповідь не прийшла одразу. Спочатку було лише мовчання, тиха гра вітерців. Але потім в уяві Лали почали з’являтися образи. Темні силуети, які поступово перетворювалися на фігури, що нагадували стародавніх єгипетських богів і духів. Вони спостерігали за нею з далекої безмежної темряви, їхні очі світилися, як маленькі зірки.

— Ти шукаєш допомоги, жрице, — почувся глибокий голос у її розумі, майже беззвучний, але дуже виразний. — Але чи готова ти прийняти той шлях, який для тебе приготовано?

Лала не здригнулася. Вона була підготовлена до таких запитань. Вона вже не була тією юною жрицею, яка лише починала вивчати магію і ритуали. Її розум став гострим і ясним, а зв’язок з духами — глибоким і сильним.

— Це завдання важливе для нас усіх, і я повинна виконати свою частину., — відповіла вона, її голос був спокійним, але твердим. —

Тіні перед нею почали рухатись, і ось, один з духів вийшов уперед. Він мав вигляд чоловіка в традиційному єгипетському вбранні, з золотими прикрасами на шиї. Його обличчя було серйозним, але повним мудрості.

— Ми будемо допомагати тобі, жрице, — сказав він, і його голос лився, як річка, що тече в глибині ночі. — Але твої наміри повинні бути чистими, і твій шлях не буде легким. Ти маєш прийняти свою долю і бути готовою до випробувань, які ми приготували для тебе.

Лала опустила голову, її розум переповнювався словами духа. Це було більше, ніж просто завдання для фараона, це був дух, що велів їй пройти цей шлях до кінця. І хоча вона не могла сказати, як все закінчиться, вона була впевнена, що цей шлях її змінить.

Відкривши очі, Лала піднялась на ноги і зробила декілька глибоких вдихів. Вона відчула легкий холодок, що прокотився по її шкірі, а потім — теплоту, як після благословення. Духи мовчки залишили її, повернувшись до своєї темної сутності.

Вона почала рухатись до кормової частини корабля, де Амір, як і раніше, стояв біля борту, дивлячись на віддалений горизонт. Він навіть не помітив її наближення. Лала відчула якесь дивне піднесення всередині, і хоча вона не могла точно зрозуміти, що відбувається з нею, вона відчувала, що ця подорож принесе їй більше, ніж просто виконання обов'язку.

Амір, дивлячись на неї, запитав:

— Що з тобою? Ти змінилася.

Лала усміхнулася, і на мить це була не просто усмішка жриці. Це була усмішка жінки, що знайшла відповіді.

— Зміни — це не завжди те, що можна побачити, — відповіла вона, не розкриваючи більше деталей. Її внутрішній зв'язок з духами був не для кожного, і вона знала, що Амір поки що не готовий зрозуміти все, що відбувається.

— Чи часто ти так виходиш на палубу вночі? — запитав він, трохи розслаблений, але все ще зберігаючи якусь відстороненість у погляді.

Лала злегка повернулася до нього, її очі все ще залишалися зосередженими, але тепер вона приділяла більше уваги своїй супутникові.

— Це не просто звичка, — відповіла вона, її голос був тихим і глибоким, як ніч навколо. — Я повинна відчувати, що відбувається навколо мене. Це частина моєї сили. Я здатна зчитувати енергію цього світу, енергію людей, що перебувають поруч, і навіть енергію природи. Ти не можеш зрозуміти це, якщо не відчуваєш.

Амір запитливо поглянув на неї, намагаючись зрозуміти її слова.

— Я не зовсім розумію, — сказав він, — але ти говориш про щось більше, ніж просто вітер чи море. Що ти відчуваєш зараз?

Лала мить мовчала, її погляд знову повернувся до моря, ніби вона шукала щось у темряві, що було важливо лише для неї. Потім, зробивши глибокий вдих, вона сказала:

— Я відчуваю тебе. Твою енергію. Вона сильна, але не зрозуміла. Є в ній щось, що привертає мене, але одночасно вона незбалансована. Ти шукаєш щось, Амір. Шукаєш відповіді, шукаєш свій шлях. І я бачу це, бачу, як ти прив'язаний до своєї мети. Це створює навколо тебе певне поле, яке просто притягує інших людей.

Амір почувався трохи спантеличеним, його погляд не міг відвестися від Лали. Її слова були спокійними, але вони лунали в його серці, ніби відгукувались відгуками якихось таємничих, досі незрозумілих емоцій.

— Що ти маєш на увазі, коли кажеш, що твоя енергія відчуває мою? — запитав він, майже несвідомо наближаючись до неї. Він відчував, як його серце починає битися швидше, як потяг до неї збільшується.

Лала подивилася на нього, її очі випромінювали холодну, але не безжальну впевненість.

— Це жінка. Це моя енергія, яка притягує тебе, — сказала вона м'яко. — Ти не можеш цього зрозуміти, але ти відчуваєш це. Кожна жінка має свою силу. Іноді це проста пристрасть, іноді це щось більше, ніж просто фізична привабливість. Це здатність створювати і вабити. Ти знаходишся в полоні цієї енергії, навіть якщо не усвідомлюєш цього.

Амір розумів, що вона має на увазі, але ці слова все одно збуджували в ньому складні почуття. З одного боку, він відчував сильне бажання підійти до неї, побачити більше, дізнатися більше. Але з іншого боку, його розум і гордість намагалися тримати його на відстані, розуміючи, що це може бути лише ілюзія, не більше.