Розділ 2

Портове місто було в самому розпалі своєї метушні. Вітри з моря приносили запахи солі та спецій, навколо лунав шум від вантажників, які переносили товари, і гуркіт коліс возів, що везли нові припаси. Амір і Лала зустрілися на головній площі, де на них вже чекала група експедиціонерів.

Амір оглянув місце і відчув звичну напругу, яка супроводжувала його перед великими поїздками. У його серці билося збуджене хвилювання — це була не просто торгова місія, це було питання кар'єри і майбутнього. Він не міг упустити шанс заробити славу та багатство, відправившись до Пунту з таким важливим вантажем для самого фараона.

Лала, яка йшла поруч з ним, виглядала цілком іншою. Її важкі кроки і серйозний вираз обличчя показували, що для неї це не просто подорож. Кожен її рух був продиктований внутрішньою рішучістю і обов’язком. Вона не могла дозволити собі розслабитись чи відчути легкість у спілкуванні. Кожен її крок був виважений, а її погляд затмурений глибокими думками.

Амір, хоч і звик до уваги жінок, не міг не помітити, як Лала обходить його холодним поглядом. Вона не звертала на нього особливої уваги, немов він був для неї просто частиною цієї великої, не дуже цікавої місії.

— Ти готова? — запитав Амір, намагаючись налаштуватися на спільну подорож. Його голос був м'яким, але з ноткою хвилювання. Він хоч і намагався зберігати спокій, відчував, що ця подорож принесе йому багато випробувань.

Лала поглянула на нього одним з тих поглядів, які залишали мало місця для сумнівів.

— Я готова, — коротко відповіла вона, її слова важили більше, ніж будь-які інші. Вона була впевнена в тому, що її місія важливіша за все, що може статися в подорожі.

Амір зрозумів, що вона не була зацікавлена в легких знайомствах чи пустих балачках. Для неї кожен крок у цій подорожі був ритуалом, а він для неї був просто частиною цієї великої місії. Йому стало зрозуміло, що Лала — не така, як більшість жінок, з якими він раніше мав справу. Вона була серйозною, відданою своїй ролі і абсолютно не зацікавленою в розвагах чи легких компліментах.

Коли вони дісталися до причалу, Амір помітив, як важко Лалі дається навіть найменший відпочинок. Її очі не залишали жодної деталі, і, здавалось, вона постійно тримала себе в напрузі. Це не було схоже на те, як він звик до жінок — легких, розслаблених, вільних від турбот.

— Нам ще потрібно вирушити до корабля, — сказала Лала, повертаючись до нього з таким виразом обличчя, що вона була вже готова до всього, навіть якщо це означало ще одну важку годину на шляху.

Амір відчував, як його серце починає битися швидше від бажання подолати її відчуження, дізнатися, що стоїть за її стриманістю. Однак, він знав, що тепер йому не вистачить просто емоційного зв’язку з нею. Лала була більше, ніж просто жриця. Вона була істотою, котра носила в собі невидимий тягар, і він зрозумів, що лише подорож, яка чекає їх попереду, зможе розкрити її справжнє обличчя.

Корабель, який мав відвезти їх до Пунту, був величезним і важким, його дерев'яний корпус був обшитий твердими дошками, що блищали під жарким сонцем. На його палубі вже були розставлені великі ящики з товарами, які мали супроводжувати місію, а матроси завзято перевіряли снасті та вантаж.

Амір і Лала стояли поруч, кожен з них із своїми думками, і знову відчувалася напруга. Жоден з них не робив спроби почати розмову. Лала трималася окремо, спостерігаючи за кожним рухом екіпажу, а Амір спробував зайнятись якимись дрібними приготуваннями, намагаючись відчути себе потрібним.

— Не думала, що ти так серйозно ставишся до цього, — сказав Амір, намагаючись розтопити лід. — Я думав, ти просто проводиш цей час заради свого обов'язку.

Лала поглянула на нього, її обличчя залишалося холодним.

— Моє завдання важливіше, ніж просто подорож, — відповіла вона. — Це не просто комерційна місія для фараона. Я — частина цього великого плану, і все, що ми зробимо, матиме наслідки. Ти, мабуть, цього не розумієш, бо твоїм основним інтересом є прибуток.

Амір не міг заперечити, що вона мала рацію в певному сенсі. Всі його бізнеси завжди зводились до вигоди, але він почав відчувати, що це більше, ніж просто товар і гроші. Сьогодні вони не були лише партнерами по справі — вони були частиною чогось більшого. І це турбувало його.

— Я розумію, — сказав він тихо, хоча в його словах не було повної впевненості. — Але це все одно не змінює того, що ми маємо працювати разом, чи не так?

Лала не відповіла. Вона лише кивнула, погляд її залишався зосередженим на горизонті, як ніби вона шукала щось, що могла б побачити лише вона.

Вони піднялися на корабель, і Амір згадав, як усе навколо здається розмито і незрозуміло. Це не була проста подорож через море — це було більше, ніж просто плавання до Пунту. Кожен крок, кожен вибір відтепер мав величезне значення. І ця думка супроводжувала його, коли він намагався розібратися в нових і несподіваних почуттях, що починали виникати в ньому стосовно Лали.

Як тільки корабель відчалив від берега, морська течія знову поглинула їхні думки. Лала, хоч і залишалася відстороненою, почала відчувати глибший зв'язок з цією місією, як з частиною великої справи, але в її серці було місце для сумнівів. Її обов'язок як жриці був чітким, але вона не могла не відчувати, що ця подорож несе з собою більше, ніж просто набір ритуалів.

Ніч наступала швидко, і коли на небі з’явились перші зірки, між ними встановилась певна тиша, яку порушували лише шум хвиль і скрип дерев'яних балок корабля. Це була ніч, яка мала стати початком чогось важливого — для кожного з них. Їхні погляди перетиналися на кілька митей, але ні один з них не зміг розпізнати, що саме було сказано без слів.

Амір і Лала розташувались у своїх каютах, але їхні думки були далеко від сну. Вони не могли передбачити, які випробування і таємниці чекають на них попереду, але одне було зрозуміло — ця подорож стане перевіркою їхніх сил, вірності і, можливо, почуттів, про які вони ще не готові були думати.