Глава 13

                                              Пилип

Сьогоднішнє побачення з Ладою не виходило з моєї голови. Ми ледь не були помічені її подругами, але мені вдалося подарувати їй поцілунок. Я бачив, як її очі трохи засяяли, і це змусило серце битися швидше.

"Вона справді відчуває те саме, — думав я. — Чому це так непросто, якщо між нами стільки обмежень? Водяна й вогняний… а все одно я хочу бути поруч."

Я пройшовся знайомими вулицями селища, згадуючи кожен її погляд, кожен дотик кулона, який вона вручила мені. Щось у цій зустрічі змінило все.

Треба бути нам обом обережними, щоб про наші побачення ніхто не дізнався. А якщо у нас буде все серйозно, треба буде щось вигадати. Зараз же я хочу насолоджуватися моментами поруч з нею. Думаю, що ми будемо бачитися не дуже часто.

Я пройшовся знайомими вулицями селища, згадуючи кожен її погляд, кожен дотик кулона, який вона вручила мені. Щось у цій зустрічі змінило все.

Я ішов вулицями селища, все ще думаючи про Ладу, як раптом почув знайомий голос. Це був Брайз — мій друг, який нарешті одужав.

– Пилип! – покликав він мене здалеку. – Як ти?
– Добре, — відповів я, посміхаючись. – А ти?
– Краще, дякую, — він підійшов ближче. – Радію, що можу ходити без проблем після хвороби.

Ми трохи поговорили про буденні речі, обходячи натовп і незнайомих перехожих. Думки про Ладу довелося залишити при собі — про наші зустрічі ніхто не повинен дізнатися.

– Слухай, Пилипе, – сказав Брайз, – до нас у четвер приїде маг, який покаже трюки, виступатиме. О другій годині дня початок його виступу. Ходімо разом подивимося.

Це ж на цей час я призначив побачення Ладі… Негарно буде, якщо вона прийде, а я ні. Хоч я й хочу піти на концерт.

– Я не можу, – відповів я, – батьки попросили мене сходити в ліс і назбирати грибів, мама поїде в місто продавати.

– Так ти ж можеш до обіду все зробити, а о другій піти на виступ.

– До обіду у мене буде робота вдома, – зітхнув я, – так що, на жаль, я не зможу піти.

– Шкода… Але я обов’язково розповім тобі про виступ.

– Добре, домовилися.

Ми попрощалися, і я пішов додому, тримаючи думки про Ладу та майбутню зустріч у четвер.