Розділ 34

Ранок на узбережжі був свіжим і прозорим. Сонце ледь піднімалося над морем, а повітря пахло сіллю і хвойними деревами. Друзі вирішили прогулятися до старого маяка, що стояв на скелястому березі.

— Це буде чудово! — весело сказала Еліс, знімаючи фото Ліани на тлі ранкового моря.

— Тільки обережно, — зауважив Ян, — скелі слизькі. Не хочу, щоб хтось влаштував аква-перформанс на каміннях.

Ліана йшла поруч із Адамом, відчуваючи, як тепло його присутності додає впевненості.

— Готова до пригод? — тихо запитав він.

— Завжди, — посміхнулася вона, ковзаючи поглядом по його обличчю. Їй хотілося, щоб цей день тривав вічно.

Коли вони дійшли до маяка, Еліс знайшла стару дерев’яну доріжку, що вела вниз до невеликої бухти.

— Ходімо туди, — запропонувала вона, — там має бути маленький пляж, майже ніхто не ходить.

Доріжка виявилася хиткою і трохи небезпечною. Ліана й Адам йшли поруч, підтримуючи один одного.

— Бережися, — тихо сказав він, коли Ліана спіткнулася об камінь.

— Дякую… — промовила вона, і їхні руки випадково переплелися. Легкий дотик і тепло, що пройшло крізь них, змусило Ліану посміхнутися, відчуваючи хвилювання і радість одночасно.

Несподівано Еліс гукнула:

— Дивіться, там щось блищить!

Вони підбігли до невеликого скелястого виступу, де на сонці грали водяні бризки. На каменях лежала старовинна пляшечка з папером всередині.

— Це, мабуть, повідомлення! — радісно вигукнула Еліс. — Пляжні скарби!

Ліана обережно взяла пляшку і дістала старий папір. Це був малюнок маяка і кілька неповних нотаток про «загадку, яку треба розгадати».

— Може, це якийсь місцевий квест? — запропонував Ян, нахиляючись, щоб роздивитися папір.

— Тільки не кажи мені, що треба повзати по скелях… — жартома буркнула Ліана, але всередині відчувала прилив азарту.

Адам посміхнувся і подивився на неї:

— Разом розгадаємо. Не хвилюйся.

Вони розпочали першу маленьку пригоду: рухалися по скелях, спостерігали за хвилями, сміялися через дрібні падіння Яна, допомагали один одному. І саме в цей момент Ліана зрозуміла: пригоди стають справжніми, коли поруч люди, яким довіряєш і з якими весело навіть у небезпечних ситуаціях.

Сонце піднімалося вище, а вони продовжували досліджувати бухту, не знаючи, що цей день принесе ще кілька несподіванок, які змусять їх діяти разом і відкривати нові сторони один одного.