Розділ 30

Ліана сиділа за столом у невеликому творчому офісі, обережно переглядаючи нотатки на планшеті. Вона працювала музичним менеджером і виконавицею одночасно: допомагала молодим артистам організовувати виступи, репетиції та невеликі концерти, а сама виступала у місцевих кафе та невеликих фестивалях.

— Ліано, у тебе знову повний графік на тиждень, — сказала Еліс, що зайшла до її офісу за порадою. — Ти встигаєш і виступи, і організацію?

— Інакше не виходить, — тихо відповіла Ліана, усміхаючись. — Мені подобається, коли я можу робити щось корисне для інших, але водночас розвивати свій талант.

Вона переглянула розклад: кілька репетицій з друзями, два виступи в кафе Яна, робота з музичними додатками на телефоні, і ще кілька особистих уроків вокалу для дітей. Все було ретельно сплановано.

— Ти справді встигаєш все поєднувати, — додала Еліс. — Я б розгубилася на твоєму місці.

Ліана зітхнула:

— Іноді це важко, але мені подобається відчуття контролю і власного ритму. Робота дає мені свободу… хоча б у власному виборі, як розпоряджатися часом.

Вона поглянула на свій телефон, новий, який подарував Ян. Там були музичні плейлисти, нотатки з виступів і повідомлення від друзів та учнів. Цей маленький гаджет став її інструментом, організатором та підтримкою одночасно.

— А що про це думає батько? — обережно спитала Еліс.

— Він не завжди розуміє мої пріоритети, — відповіла Ліана. — Але я намагаюся поєднувати його правила і власні цілі. Іноді це складно, але я знаю, що це мій шлях.

Ліана глибоко вдихнула і подивилася на місто за вікном: її робота, творчість, друзі, Адам — усе це плелося в один потік, і хоч життя було складним, вона відчувала смак свободи і сили, яку дає самостійність.

— Ну що, Ліано, — усміхнулася Еліс, — твоє життя як маленький музичний твір: іноді ритм швидкий, іноді повільний, але завжди цікаво слухати.

Ліана посміхнулася у відповідь:

— І я хочу, щоб він звучав саме так — зі змінами, пригодами і правильними нотами для мене.