Розділ 10

Енцо

— Енцо? — голос моєї невістки лунає здивовано. Ще б пак: я, її улюблений і заклятий ворог, ніколи не телефоную їй першим без екстреної причини.

— Тільки не кажи, що в тебе не записаний мій номер і ти чисто телепатично вгадала, хто тобі дзвонить, — не стримуюся я від отруйно-солодкої фрази.

Дражнити дружину брата для мене — особливий вид релаксу. Такі перепалки, особливо коли перемога залишається за мною, до біса тішать моє его.

— От я зараз покладу слухавку, і більше ти до мене не додзвонишся, — спокійно й так само солодко відповідає Кайла. Від цієї єлейності в її голосі мені хочеться скривитися.

Я вже встигаю трохи призабути, наскільки дратівливою може бути дружиночка мого брата. Згадавши, за що я її «ненавидів», я на секунду шкодую, що не набрав свого хакера замість цієї катастрофи.

— Упевнений, коли ти дізнаєшся причину мого дзвінка, сама захочеш витрясти з мене всі подробиці, — на моїх губах розпливається посмішка, а в слухавці зависає тиша. Схоже, Кайла навіть затамовує подих.

— Не будь настільки самовпевненим, Енцо, — через кілька секунд із цілковитою холоднокровністю вимовляє вона.

За цей час я вже спускаюся ліфтом у хол готелю й виходжу на вулицю. Я спеціально йду геть, щоб Мая не чула нашої розмови — не тому, що не довіряю їй, а просто не хочу ранити її ще дужче. Я розумію, що чиню не зовсім правильно і по-хорошому треба було поговорити з нею напряму. Але мені простіше дізнатися все збоку: я так звик і банально не вмію по-іншому.

Та й останні дні чітко доводять, що я — повний ідіот. Поруч зі мною Мая ходить похмуріша за хмару, і я усвідомлюю, що хай і опосередковано, але саме я став причиною її смутку та сліз.

— Ну то навіщо ти дзвониш? — перебиває мої думки Кайла.

— Які стосунки у Майї з її батьком? — вирішую я одразу перейти до суті, не тягти кота за хвіст.

— З якого це дива тебе раптом стало це турбувати? — Кайла карбує кожне слово, і за тоном зрозуміло, що запитання її зачепило.

— А з якого дива я мушу перед тобою звітувати? — Я підходжу до невеликого вуличного кафе й сідаю за вільний столик. Офіціантка одразу прямує до мене, але я легенько хитаю головою, даючи зрозуміти, що мені нічого не потрібно.

— А з такого: якщо ти не скажеш, навіщо тобі ця інформація, я не вимовлю жодного слова. І ти залишишся з носом.

Кайла й до заміжжя була ще тією змійкою, але життя з моїм братиком, мабуть, навчило її професійного шантажу. Як би мені не хотілося поступатися, доводиться піти на угоду. У кількох словах я описую їй поведінку Маї за останні дні. Я опускаю подробиці про один номер на двох і про те, як відверто фліртував із нею, а фінал нашої сцени на кухні скорочую до простої фрази: «Вона розплакалася і втекла до спальні».

Кілька хвилин Кайла мовчить. Я навіть дивлюся на екран телефону, перевіряючи, чи не зірвався дзвінок. Але зв'язок працює, і це затишшя в слухавці починає тиснути на мізки. Я починаю ритмічно постукувати пальцями по столу.

— Ти ідіот, Енцо, — вигукує Кайла, і від колишньої солодкості в її голосі не залишається й сліду. — Справжній кретин, яких світ не бачив!

— Дякую за високу оцінку моїх розумових здібностей, — я відкидаюся на спинку плетеного стільця, спостерігаючи, як легкий вітерець ворушить листя пальм.

— А що ти хотів почути?! Що ти великий молодець?! Довів мою подругу до сліз і замість того, щоб поговорити з нею нормальною мовою, дзвониш мені! Хоча чого ще очікувати від хлопця, який перецілував половину Маямі! — вирує Кайла. Її слова обурюють, я стискаю корпус телефону сильніше, але... як би я не терпів Кайлу, зараз доводиться визнати: вона абсолютно права. — І як такий кретин узагалі міг сподобатися Майї?! Не розумію!

— Сподобатися? — перепитую я з недовірою. — Ти про що?

Невже я правда подобаюся Майї? Ні, Кайла явно щось плутає. Майя дивиться на мене так, ніби я їй огидний, як дощовий хробак.

— Забудь. Я тобі нічого не казала, — відрізає Кайла.

Усмішка сама собою повертається на мої губи. Ситуація стає все цікавішою. Залишилося тільки розібратися, чому моя дівчинка так відчайдушно від мене закривається.

— Не знаю, чи вийде в мене забути твої слова, але якщо ти розкажеш мені про дитинство та батька Майї, я так і бути подумаю.

— Добре, — неохоче погоджується дружина брата. Вона ненавидить програвати, особливо мені. — Я розкажу те, що знаю. Але якщо ти після цього знову схибиш, я приїду і, незважаючи на те, що ти консильєрі, особисто намилю тобі чуба! Ти ж знаєш, я зможу.

— Не хвилюйся, цього разу я не схиблю, — я роблю паузу й додаю: — Усе-таки я занадто люблю свою дупу, щоб дозволити тобі до неї торкнутися.

— Подивимося. Я вже почала уявляти цю картину, — судячи з голосу, Кайла все ще кипить, але я просто не можу відмовитися від задоволення вколоти її. Я ж Енцо.

З кафе знову виходить офіціантка й прямує до мого столика. Я знову хитаю головою. В очах дівчини миготить відверте розчарування — схоже, вона розраховувала не тільки на замовлення, а й на знайомство. Ось тільки вона мене взагалі не цікавить. У моєму серці вже пів року живе зовсім інша дівчина.

— Мама Маї померла, коли та йшла до першого класу, — починає Кайла. Її голос миттєво стає тихим і сумним, ніби вона ділиться своїм особистим болем.

— Зовсім крихітка була, — тихо промовляю я.

Усередині все стискається від однієї думки про те, через що їй довелося пройти. Я не уявляю, як би сам пережив смерть матері в семирічному віці. Наш батько помер, коли ми вже були дорослими, але навіть тоді це розривало на частини. Біль Маї був у сотні разів сильнішим.

— Так. І знаєш, що найпаршивіше? — у голосі Кайли прорізається жорстке засудження. — Того дня вона втратила не тільки матір, а й батька. Тому що цей слабкий старий пердун просто закрився в собі й не хотів більше бачити власну доньку.

— У сенсі «не хотів бачити»? — я насуплююся. Як люблячий батько міг так вчинити з дитиною? Мая ж була ні в чому не винна! Втратити близьку людину — важко, але ти, дідько лисий, дорослий чоловік! Ти зобов'язаний переступити через свій біль заради дитини!