ГЛАВА 49

      Маша.

      Арсен приніс дві чашки свіжозвареної кави й поставив на приліжкову тумбочку. 

      Маша солодко потягнулася й потерла оченята.

- Доброго ранку, Сонце! - він схилився й ніжно поцілував її в губи. 

      Вона посміхнулася, сіла й взяла з його рук горнятко з ароматним напоєм.

- Кайф! Дуже смачна! - Марія відпила солодку каву з молоком, приготовану так, як вона любить.

- Ти смачніше! - промовив і знову викликав своїми словами блаженну та задоволену посмішку на устах дівчини.

- То Богдан телефонував? - запитала.

- Так! Розбудив? Вибач. Намагався розмовляти не гучно і на кухні.

- Я прокинулася щойно ти встав з ліжка! 

      Вона потягнулася за його сорочкою, яка лежала на кріслі поряд з ліжком.

- Навіщо! Тобі без неї набагато краще! - запротестував Сєня. 

- Розкажи! Куди він зник! Він бачився з Вікою? Вони помирилися? - Маша вже не мала сил стримувати свою цікавість і почала видавати питання за питанням.

- Бачив, але не помирилися. Наскільки я зрозумів, вони взагалі не розмовляли.

- Шкода! - з сумом зітхнула. 

- Ну вже як є! 

      Після сніданку вдвох поїхали до кафе Арсена. У Маші цього дня був вихідний на роботі, тому можна було вдосталь насолодитися компанією один-одного. Та ідилію після обіду зруйнував дзвінок на Машин стільниковий телефон. Телефонувала Валерія.

- Алло! - промовила Марія у слухавку, прийнявши виклик.

- Привіт! - зі схлипами в голосі відгукнулася Лєра.

- В тебе все добре? - Марія одразу зреагувала на зміни в голосі подруги.

- Ні! - почала ридати й шмаркати носом в слухавку Валерія.

- Хочеш, я приїду? - поцікавилася з ввічливості дівчина.

- Та-ак. - протягнула вона й ще більше почала ридати.

     Маша поклала слухавку. Ще якусь мить стояла мовчки, стурбовано перебирала варіанти, що могло спричинити сльози подружки. 

- Підкинути? 

- Що? - дівчина поглянула на Арсена розгублено. - А-а. Так, будь ласка.

       В цей час пробок майже не було, тому досить швидко дісталися до місця призначення. Валерія ще й досі не знайшла іншого житла і мешкала в квартирі Віки.

       Сєня до будинку заходити не став. Поцілував Машу ще в автівці й поїхав назад на роботу.

      Маша зайшла до квартири і огляділася. Таке відчуття, що Вікторія вийшла кудись ненадовго і ось-ось має повернутися. Хоч скрізь і були розкидані Лєрині речі. 

      Лєра вже наче заспокоїлася. Принаймні двері відчинила вже одягнена, вмита та причесана. 

- То що сталося? - запитала Маша.

- Все через Марка! - вона знову почала схлипувати.

- Посварилися? - припустила Марія.

- Гірше! - майже провила Лєра, знову зірвавшись на сльзи.

      Маша навіть не зрозуміла свою роль. З її появою подруга, яка вже більш-менш заспокоїлася знову почала ридання та зітхання. Можливо потрібно не втішити чи розрадити, а просто стати свідком спектаклю з одною акторкою?

- Він ки-ину-ув мене! - протягнула з завиванням вона. - Не просто кинув, він одружу-у-є-ється. - Простогнала. 

- Співчуваю. - тихо промовила й спробувала сісти поряд з подругою, можливо навіть приобійняти, щоб та заспокоїлася і перестала так надривно схлипувати.

- Звісно, я здогадувалася! - Лєра підхопилася з дивана й закрокувала по кімнаті. - Але задля збереження стосунків закривала очі.

      Ще б пак вона не закривала, хлопець майже повністю забезпечував всі її забаганки. То про яку любов йде мова? Звичайний взаємовигідний бартер. Марк  вдосталь порозважався перед майбутнім весіллям. Валерія за це мала все, на що показував її палець.

- Марк же ж казав, що вона лишилася у минулому. Що донька батькового партнера з якими їм не можна сваритися. А скоро вони одружаться-я. - знову черговий напад істерики.

- Налити тобі води? - поцікавилася Марія. 

     Зрозуміло, що Валерії менше всього зараз хочеться втрачати такого “перспективного” хлопця. Вона і сама, напевно, мріяла, щоб опинитися на місці нареченої у майбутньому. Та сталося зовсім не так, як бажалося.

- Ти маєш теж бути обережною! - видала неочікувано подружка.

- У сенсі? - Маша не дуже зрозуміла, що та має на увазі, тому перепитала.

- Думаю Арсен теж не далеко відійшов від Богдана, а може навіть Марка. Всі вони - брехуни.

      “Понеслося!”, - подумала Маша. 

      Якщо вже ти з якихось причин нещасна, то маєш всім іншим теж зіпсувати стосунки. Посіяти зерно недовіри в душі та серці. Виплеснути купу бруду…

     Маша висварилася про себе. Ось так доброта починає вилазити боком. Навіщо тільки поцікавилася, чи слід приїхати?

- Я не знаю як ти, але я хочу пити! - Марія встала й пішла на кухню. 

- Подумай про те, що я тобі щойно сказала! - як заведена повторювала Лєра, чимчикуючи за нею слідом.

- Обов'язково! - погодилася дівчина, спробуй тут відмовити і ще півдоби витиратимеш сльози й вмовлятимеш, що на цьому життя не закінчилося. 

Марія налила собі в склянку води  і зробила декілька ковтків.

- То ти тепер повернешся в Затоку? 

- Звичайно ні! - навіть з гнівом у голосі відповіла Лєра. - З чого це тобі збрело таке в голову? Більше того, навіть батькам казати не хочу. І ти не смій казати! Для них в мене все добре. А за цей час маю когось підшукати.