ГЛАВА 2

          Віка.

       Прокинулася пообіді. І на те є одразу декілька причин. Причина перша - до пізньої ночі працювала, бо роботу ніхто не відміняв. Причина друга, коли вже нарешті вимкнула ноутбук і спробувала поринути у царство Морфея з пам'яті знову й знову виринав Бодя з його глузливим поглядом. Навіть снився мені, от же ж… Наче він мене цілував.  Атлетично складений красень, а на ранок опинялася в обіймах того колишнього Богдана ботана-нікчеми, такого собі принца жаби, як у тій казці. Можливо, якщо не потраплятиме мені увесь час на очі то мій організм зможе виробити противірусний імунітет на цю “заразу” й відраза з часом минеться. Врешті решт хто ж знав, що Лєрина мама запросить і свого хрещеника теж погостювати у них. От від подруги такої підстави точно не очікувала. Могла б повідомити заздалегіть. Хоча хто пам'ятає той маленький інцидент з моєю та Бодькиною участю?! Це ж було так давно…

         Відчувши страшенний голод, вдягнулася й помандрувала шукати кухню.

        Невеличка за розмірами кімната була переповнена родичами і друзями тітченої сім’ї. От любить же вона збирати навколо себе натовп. Близько двох десятків очей одразу втупилися в мене. Прослизнути непоміченою не вийшло… 

- Доброго ранку, - нявкнула, як та кішка жалібно над мискою, коли там відсутній корм.

- Вікусю! Ну нарешті! - видала тітка. - Бери собі тарілку й приєднуйся до нас.  Ти остання так довго спиш. 

        Чомусь вмерти з голоду не вважається мені вже такою похмурою перспективою у порівнянні з перебуванням у цьому гомінкому натовпі. Та аби ще тільки це. Серед присутніх за столом та сама Маруська! Ну та з вечірки, яка і красуня і розумниця, і спортсменка та ще й хрестиком напевно вишивати вміє. Чи на машинці строчити…

- Пригощайся! Машуля приготувала дуже смачний салатик! - прощебетала тітка.

- Дякую, я не на дієті! - бовкнула й потягнулася до смачного круасана.

- А даремно, Вікусечко! На відпочинку дуже легко втратити контроль й наїсти зайві кіло! - видала жінка, яка сиділа поряд з Машею. - Хто тоді тебе товстою заміж візьме. 

        Ледве не вдавилася! Це хто така? Я що питала її думку? Хай за своєю “пачкою” ліпше слідкує.  Хто сказав, що я взагалі хочу в те далеке "заміж"...

       Зате Богдан флегматично пив каву й навіть не дивився на мене, щось переглядав на своєму телефоні. 

        Поряд вовтузилися два десятирічні брати близнюки Лєри. Я їх увесь час плутаю, і тому зву Вася і Невася. 

        Лєра нарізала овочі поряд зі кухонним столом.

- Ой! То я напевно Вас ще не познайомила. Це тітка Ліда - моя подруга і хрещена мама моїх близняток. Вона зі сім’єю нещодавно приїхали відпочивати й винаймають будиночок неподалік. Машуля теж вчиться в Києві… - затягнула свою пісню Лєрина мама. Oh my God* (О май гад) зараз знову почнеться! 

- А ти Віко? Де саме навчаєшся? - запитала тітка Ліда і всі хором перестали жувати і підвели на мене допитливі очі. 

        Яж казала. що почнеться, як у воду дивилася...

        А приз в номінації “Хто запитає чергове найбільш нетактовне питання” отримує… Овації!

- Ніде! - відповідаю й відкусую великий шмат круасану.

- Не вступила чи вигнали? - от же ж Вася… Я запам’ятаю. Повернуся в Київ, куплю кота назву в твою честь.

- А ми сьогодні йдемо на море? - подала голос Марія. І вперше отримала плюсик до своєї карми, бо всі присутні одразу переключилися з моєї персони.

- Обов'язково! Як можна прогавити таку ясну погоду! Море, напевно, тепле неначе молоко!

        От тільки чи слід мені радіти? Все ж таки компанія не найліпша у світі. Хоча! Припхатися до моря, витратити майже добу на дорогу й сидіти вдома, ну виглядає максимум не логічно. Хлопці шибайголови зникли так тихо, що одразу і не помітила їх відсутність. Просто в один момент перестали літати бризки від какао на всі боки.

       Повернулася до кімнати і дістала з валізи свій самий сексі купальник. Ну а що? В решті решт на пляжі можуть бути симпатичні хлопці, а я самотня. І навіть не думайте, що я зробила це, щоб Богдан зайвий раз звернув на мене свою увагу. Нехай Марію окучує, принаймні вона точно не знає яким стрьомним підлітком він був. 

       Але якось дивно… Здається, що в моїх речах хтось гарненько покоперсався. І крем від засмаги був наче б то глибше. Чи то в мене вже манія переслідування? 

       Щедро нанесла на: обличчя, руки, плечі перед тим як опинитися на сонці. Мою ніжну та тонку білу шкіру слід добряче захищати інакше опіки забезпечені. І коли це у цього виробника крему з'явилася настільки яскраво виражена віддушка з охолоджуючим ефектом?