@ Глава 1

 Глава - 1

   - Що ж, тут нічого цікавого. - Дівчина вийшла з однієї з найпопулярніших соц.мереж і по звичці дістала улюблену турку. - Блін. Не можна ж. Вода, потрібно пити воду. - Сеня покрутила свою подружку в руках і поставила на місце. Вона налила в склянку прозору рідину з кулера та на декілька хвилин застигла в роздумах. - Прикро звичайно але якщо не має іншого виходу, то варто лише заплющити очі і уявити що це кавуся.

   - Юна особа зробила декілька ковтків і поглянула на годинник. - Так, чергова співбесіда провалилася, тому що мені все ще не перетелефонували. Планів на сьогодні було безліч, проте так, як в Чернігові вже другий день поспіль була аномальна жара, то, мабуть мені не залишається нічого окрім чергового пошуку роботи.    - Дівчина нарешті доцідила останні ковтки води. Видихнувши з полегшенням вона поставила склянку в раковину та підхопивши з кухонного столу свій ноут перемістилася до  основної кімнати в своїй однокімнатній квартирці. Саме цю жилплощу придбали їй 

батьки, що продали свою трьохкімнатну під Черніговом. Самі ж матуся та тато дівчини також 

переїхали до однокімнатної квартири, проте в своєму рідному місті. Вмостившись на 

широкій канапі дівчина повністю занурилася у вивчення сайтів, що пропонували роботу. 

Вже за декілька годин Сеня відклала свій гаджет в бік та пішла до кімнати аби переодягнутися. - Все-таки дай Боже здоров'я тому хто винайшов всесвітню павутину. Всього декілька кліків і ти не виходячи з дому можеш розіслати з десяток своїх резюме. А ще з пів годинки та месенджер дають тобі можливість побувати на онлайн співбесіді. Круто! Тепер головне використати цей шанс на повну. - У дівчини явно піднявся настрій.           Вже за двадцять хвилин Єсенія сиділа перед монітором при повному параді. Мейк 

та офісний стиль одягу прекрасно довершувала стримана зачіска медового волосся. - Ну з Богом. - Сеня натисла декілька клавіш та відкрила “Zoom”. - Доброго дня.    - Дівчина стримано посміхнулася до співрозмовника по той бік інтернет з'єднання...  

  Та через сорок хвилин вона розчаровано натисла на відбій. Про себе руда красуня вже встигла декілька разів облаяти свого інтерв'юера за ту манеру ведення співбесіди, що він обрав. Проте як досить вихована сімнадцяти річна особа, якою вважала себе Єсенія, вона промовчала і лише ввічливо подякувала за час. 

   - Чорт би тебе вхопив, пане Олеже! Вас фіг зрозумієш: то Вам не вистачає досвіду, то за Вашими словами - у мене не має потрібної освіти. Вже б якось визначилися. Або просто сказали: вибачте, Пані Горшак, проте я сексист і не приймаю на роботу з настільки високим окладом дівчат та жінок. Тим більше таких молодих. -    Сеня злісно почала дефілювати кімнатою. - Тільки свій час згаяла. - Резюмувала вона. 

     - Такими темпами я зовсім не знайду роботу. І що ж мені так не фортить? Наче і розумна ( наскільки покаже час, бо тільки вступила до вишу. Але золота медаль і все таке ), довгі, наче прямі ноги. Так, не красуня, так не тусовщиця, але ж це не повинно впливати на професійні робочі якості. - Дівчина знесилено сіла на край софи. Вона знову звернула свою увагу на ноутбук. Але цього разу вирішила трошки перемкнутися і знову зайшла до соціальної мережі. Першим ділом Єсенія  перевірила свою сторінку на предмет нових лайків та повідомлень. А позаяк таких не виявилося вирішила привітати свого давнього товариша - Андрія Климовича. 

Саме сьогодні цьому зеленоокому русявому хлопчині виповнюється двадцять два роки. - Не набагато старший за дівчину Андрій вчився у тому ж закладі, в який поступила Сеня. Але вчився так собі, ледь - ледь закриваючи сесії та й взагалі не виказував зацікавленість хоча б в чомусь.  Проте був у нього один величезний плюс - він був відкритим та щирим 

і завжди намагався знаходити час на спілкування з друзями (а отже і з Сенею). 

   Покопавшись трошки в інтернеті на тему прикольних поздоровлень з днем народження другові й не знайшовши нічого, що максимально підходило б їй, дівчина вирішила 

не засмучуватися та написати вітання своїми словами. Тому перейшовши на сторінку хлопця, що в мережі гордо іменував себе  ПрофесорLife Єсенія швидко забігала тонкими пальцями по клавіатурі. Тест вийшов невеличкий:

“Шановний, або скоріше мій любий Професоре, вітаю тебе з ТВОЇМ днем! Бажаю мати у своєму арсеналі величезну купу грошей в закордонній валюті ( і можна не в  одній ), поруч людей, що готові будуть підставити своє надійне плече і безліч позитивних емоцій від життя! Нехай кожен твій день буде наповнений всім необхідним та найкращим. Ти цього вартий!

  - Вона ще раз пробіглася поглядом по написаному щойно. Побажання виглядало досить 

пристойно і щиро, а число смайлів щедро доданих авторкою повинно було розбавити офіційність привітання. - Повинно сподобатися. Мені ж подобається, а Андрій не надто любить всі ці пафосно - урочисті тиради. - Сеня натисла Enter і на стіні ПрофесораLifа з'явився черговий пост що, якщо вірити зображенню, щойно 

відправила весела зелененька гусінь. Саме такий нік (а відповідно і аватарку) мала дівчина в мережі. ГуСеничка - при реєстрації декілька місяців тому вибраний нікнейм здався молодій особі прикольним. А потім якось було не до того щоб заморочуватися зі зміною даних. Тому певне число інтернет друзів Єсенії знало її саме як ГуСеничку. 

     - З цим справилася. - Вдоволено відмітила дівчина та саме задумалася над тим чи не змінити гнів на 

милість та не привітати і Анет ( все ж таки колись були подругами). Вона відкрила пошукову сторінку для того, щоб обрати вітальну листівку аж тут розмірений спокійний простір у тридцять квадратів розірвав рингтон телефону. “Знав би як, склав би так, як треба це LEGO, це LEGO; 
Я злажав, так буває під небом...”  співав з телефону відомий український гурт.

   - Привіт, гусінь зєльоная, як твоє нічого?” - Бадьорий голос щойно поздоровленого Єсенею юнака весело звучав з сотового.