Під небом чужого світу

73 глава.Маленькі знаки турботи

 

Перед поверненням до Волтерії Аліса вирішила ще раз навідатися до друзів у лікарню.

Усе почалося з листа від Еліс. Вона розповіла про аварію, у якій постраждали Неріон, Аріелла, Аріель і Мейлара. Усі четверо перебували в комі, а Еліс попросила Алісу допомогти їм.

Аліса не могла залишити це прохання без відповіді.

Вона знала, що звичайного візиту буде недостатньо. Тому підготувала особливі прикраси, які мали стати зв’язком між нею та друзями, поки ті перебували у світі коми.

Після лікування Ліліт постійно нагадувала Алісі, що навіть гарне самопочуття не означає, ніби можна забувати про відпочинок. Та цього разу Аліса не збиралася відкладати поїздку.

Вона саме перевіряла вміст сумки, коли до кімнати зазирнула Ліліт.

— Ти знову кудись зібралася? — запитала вона.

— До лікарні. Еліс написала мені про аварію. Я хочу навідатися до друзів перед поверненням у Волтерію.

Ліліт одразу посерйознішала.

— Тоді я піду з тобою.

— Я й не збиралася заперечувати.

— Алісо, після всього, що ти пережила, я не дозволю тобі вирушати самій.

— Але я вже добре почуваюся!

— І я дуже цьому рада. Проте це не означає, що я перестану про тебе турбуватися.

Аліса усміхнулася.

— Гаразд. Тільки не дивися на мене так, ніби я вже встигла задумати якусь небезпечну пригоду.

— А ти не задумала?

— Не сьогодні.

Дізнавшись про поїздку, Каел теж вирішив приєднатися. Він не збирався залишати Алісу саму, особливо після всього, що їй довелося пережити.

Діана також не хотіла залишатися вдома.

— Я теж піду! — заявила вона.

— Звісно, — усміхнулася Аліса. — Думаю, нам усім буде легше, якщо ми вирушимо разом.

Вона ще раз перевірила подарунки.

Окремо лежала прикраса для Неріона, а для Айрін Аліса приготувала брошку на удачу й витончений кулон у формі серця. В іншій сумці були іграшки та смаколики для дітей із дитячого будинку, де виховувався Неріон. Вона також підготувала гроші на його лікування.

Для Аріелли, Аріеля, Мейлари та їхніх батьків Аліса приготувала брошки.

Та найважливішими були прикраси, які мали допомогти друзям зберегти зв’язок із нею навіть у світі коми.

Аліса знала, що завдяки їм друзі зможуть бачити її голограму й відчувати її силу. Вона хотіла, щоб вони не залишалися сам на сам із невідомим світом, у якому опинилися.

Переконавшись, що нічого не забула, Аліса вирушила разом із супутниками до лікарні.

Першою була палата Неріона.

Поруч із його ліжком сиділа Айрін. Вона залишалася біля нього майже весь час і, почувши кроки, підвела голову.

— Алісо! Рада вас бачити.

— І я рада вас бачити, Айрін. Як ви тримаєтеся?

Жінка на мить поглянула на Неріона.

— Як можемо. Я не відходжу від нього надовго й дуже сподіваюся, що він одужає.

Аліса підійшла ближче.

Неріон лежав нерухомо. Він не міг почути її так, як раніше, не міг усміхнутися у відповідь чи запитати, навіщо вона прийшла. Проте Аліса знала, що їхній зв’язок не обов’язково має обірватися через це.

— Привіт, Неріоне, — тихо промовила вона. — Я отримала листа від Еліс і знаю, що сталося. Тому й прийшла.

Вона обережно поклала біля ліжка невелику коробочку.

— Я принесла тобі прикрасу. Вона не просто на удачу. Завдяки їй ти зможеш бачити мене у світі коми. Я з’являтимуся перед тобою як голограма, і ти зможеш відчувати мою силу через цей зв’язок.

Аліса на мить замовкла, дивлячись на Неріона.

— Я знаю, що зараз ти не можеш мені відповісти. Але якщо побачиш мене там, не лякайся. Це справді буду я.

Вона не знала, як саме друзі сприймуть нову можливість і що чекатиме на них у світі коми. Проте хотіла, щоб вони знали головне: навіть там вони не залишаться без її допомоги.

Аліса повернулася до Айрін.

— Я хотіла б пояснити вам дещо про цю прикрасу. Вона особлива. Неріон зможе бачити мене у світі коми й відчувати мою силу. Це дасть йому змогу залишатися зі мною на зв’язку, навіть коли я повернуся до Волтерії.

Айрін уважно вислухала її.

— Тобто він не залишиться там зовсім сам?

— Я зроблю все, що зможу, щоб допомогти йому.

Жінка тихо видихнула.

— Дякую. Я не знаю, що ще можу зробити для нього, окрім як бути поруч.

— І це вже дуже багато, — лагідно відповіла Аліса.

Потім вона дістала маленьку коробочку з брошкою.

— А це для вас. На удачу.

Айрін здивовано подивилася на подарунок.

— Для мене?

— Так. Ви весь цей час поруч із Неріоном, підтримуєте його й піклуєтеся про нього. Я хочу подякувати вам за це.

— Я просто не можу залишити його самого.

— Саме тому я й хотіла зробити для вас щось особливе.

Аліса простягнула їй другу коробочку. Усередині лежав витончений кулон у формі серця.

— А це особисто від мене.

Айрін обережно взяла подарунок.

— Алісо, це надто багато…

— Ні. Ви теж заслуговуєте на турботу. Нехай цей кулон нагадує вам, що ваша доброта не залишається непоміченою.

Айрін на мить опустила очі, приховуючи хвилювання.

— Дякую вам. Справді.

Перед відходом Аліса передала їй ще одну сумку.

— Тут іграшки та смаколики для дітей із вашого дитячого будинку. Я подумала, що їм буде приємно отримати подарунки.

Айрін зазирнула всередину.

— Ви подумали й про них…

— Звісно. Ви зможете відвезти все туди самі?

— Обов’язково. Я простежу, щоб усі подарунки дісталися дітям.

— Дякую.

Нарешті Аліса передала Айрін гроші на лікування Неріона.

— Будь ласка, використайте їх на все необхідне для його одужання.

Айрін спершу хотіла заперечити, але побачила, наскільки серйозно Аліса ставиться до свого рішення.

— Я подбаю, щоб гроші пішли саме на його лікування. Дякую вам за допомогу. І за те, що не забуваєте про нього.

— Я не могла б його забути, — відповіла Аліса.

Вона ще раз поглянула на Неріона.

— Побачимося у світі коми. Я прийду до тебе, щойно зможу.

Після цього Аліса попрощалася з Айрін і разом з іншими вирушила до наступної палати.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше