53 глава

Анабет застигла.

Її прикраса почала темніти.

Вона одразу зрозуміла.

Це був знак.

Аліса помирає.

Каел теж застиг, зрозумівши, до чого все це.

Він не сказав ні слова.

Просто розвернувся й побіг.

Валтер відчув, як прокляття почало слабшати.

Спочатку він не зрозумів чому.

А потім його серце завмерло.

Він відчув це.

Не словами. Не думкою.

Наче щось невидиме, але неймовірно важливе, раптом згасло.

Аліса.

Її більше не було поруч.

Окови почали слабшати, але Валтер навіть не звертав на них уваги. Його серце билося все швидше, а дихання стало важким.

Він хотів вирватися.

Хотів побігти до неї.

Хотів зробити хоч щось.

Але не міг.

І від цього безсилля його охопив відчай.

Бо він знав.

Аліса помирала.

А він навіть не міг бути поруч.

Тим часом Едвін прийшов до місця, яке було вказане в листі.

Треба покінчити з прокляттям.

Він зайшов у вимір із думкою, що після цього воно більше не буде його турбувати.

Але Едвін навіть не знав, що відбувається в цей момент.

Ліліт забігла до будинку разом з Аделіною.

І вони обидві завмерли.

Перед ними лежала Аліса.

У її животі стирчав ніж.

Кілька підлітків стояли поруч, шоковано дивлячись на неї.

А один із них сидів у кутку й ридав, повторюючи одне й те саме:

— Я не хотів... Я не знаю як...

По тілу Аліси почали розростатися лози троянд.

Квіти заполонили її тіло й почали світитися.

Вона ще дихала, але не приходила до тями.

Аделіна не витримала. Підбігла до неї, підхопила на руки й притиснула до себе.

— Ліліт! Що робити?!

Її голос зірвався на крик.

Ліліт не відповіла.

Вона стояла нерухомо.

Пальці затремтіли, а потім почали тремтіти й руки. Вона спробувала зробити крок, але ноги не послухалися.

Подих перехопило.

У грудях стало так тісно, що вона не могла нормально вдихнути.

— Аліса...

Голос ледве зірвався з її губ.

Вона зробила ще одну спробу підійти.

Коліна підкосилися.

Ліліт упала на них, виставивши руки перед собою, наче могла втримати ними весь світ, який раптом почав розсипатися.

Очі наповнилися сльозами.

Вона навіть не помітила, коли вони почали котитися по щоках.

Губи тремтіли.

— Що... що мені робити?..

Повітря застрягло в горлі.

— Аліса завжди знала...

Вона судомно вдихнула, але вдих вийшов уривчастим.

— Я не знаю...

Пальці стиснулися до болю.

Вперше Ліліт не могла нічого зробити.

Не могла врятувати.

Не могла навіть підвестися.

А крик і сльози Аделіни заповнювали всю кімнату.

Пульс Аліси ставав дедалі слабшим.

Ледь відчутним.

І Ліліт це відчувала.

З кожним ударом її власне серце стискалося все сильніше.

З картини непомітно вирвалося світло.

Воно ковзнуло кімнатою й увійшло в тіло Аліси.

На кілька секунд її дихання вирівнялося.

А потім ніж із силою вилетів із її тіла.

Місце рани спалахнуло світлом.

Але кров продовжила текти.

Аделіна була вся в крові Аліси, та їй уже було байдуже.

Сльози падали на обличчя дівчини.

У цей момент до будинку ввірвався Каел.

Він побачив сестру.

Поранену.

А поруч — Аделіну, всю в її крові.

Кілька секунд Каел просто стояв.

Наче мозок відмовлявся приймати те, що бачили очі.

А потім він машинально підбіг до них і вирвав Алісу з обіймів Аделіни.

Не сказавши ні слова, притиснув сестру до себе й попрямував до виходу.

Наче це був сон.

Наче варто було просто забрати її звідси — і вона прокинеться.

Каел не відпускав Алісу.

Притискав до себе, відчуваючи, як тремтять його руки.

— Алісо... ні... будь ласка...

Він заплющив очі, намагаючись знайти в ній хоч крихту життя.

Але її серце мовчало.

Сили покинули його.

Каел востаннє міцно обійняв сестру, після чого його тіло безсило обм'якло.

— Каел!

Анабет встигла підхопити його магією, перш ніж він упав на землю.

Вона обережно перенесла його в безпечне місце, а потім повернулася до Аліси.

Її погляд затримався на блідому обличчі дівчини.

Анабет підійшла ближче й обережно підняла Алісу магією.

— Тепер я заберу тебе звідси.

Валтер сидів у печері, скутий магією.

Він давно перестав намагатися звільнитися.

Жодна спроба не мала сенсу.

Але раптом щось змінилося.

Він різко відкрив очі.

— Аліса...

Він відчув її.

Її сила слабшала.

Її серце...

Валтер завмер.

На мить він відчув те, чого не відчував дуже давно.

Страх.

Не за себе.

За неї.

Магія навколо нього здригнулася.

Ланцюги, які тримали його, почали тріскатися.

— Ні...

Валтер подивився на свої руки.

Він навіть не робив нічого.

Магія сама руйнувалася.

Один ланцюг упав на землю.

Потім другий.

А потім останній.

Валтер повільно підвівся.

Він був вільний.

Вперше за стільки часу.

Він зробив крок до виходу з печери.

Але зупинився.

— Я повинен піти до неї.

Саме в цей момент до печери зайшла Анабет.

На руках вона тримала Алісу.

Валтер завмер.

Його погляд одразу впав на дівчину.

— Що з нею?

Анабет нічого не відповіла.

Вона лише міцніше притиснула Алісу до себе.

— Вона помирала.

Валтер зблід.

Тепер він зрозумів.

Не магія звільнила його.

Страх за Алісу.

Єдине, чого в нього ніколи не повинно було бути.

І саме це стало ключем.