51 глава

Аліса не спала майже цілу ніч. Крутилася, переверталася, і лише кілька годин сну далися їй важко.

Вставши швидше за всіх, вона пішла на кухню приготувати сніданок.

День почався вже невдало.

Ліниво потягнувшись, вона позіхнула, дістала сковорідку та поставила її на плиту.

Змішавши тісто на млинці, Аліса почала їх смажити, насолоджуючись самим процесом — тим, як тісто тонким шаром розподіляється по гарячій сковороді.

Один, два, три… і вже ціла стопка млинців.

Приємний запах наповнив кухню, а разом із ним до кімнати прийшла Ліліт.

— Неймовірно, як завжди. Доброго ранку, — дівчина приобійняла Алісу за плечі й поправила їй волосся.

Аліса досмажила останній млинець, поклала їх на стіл і дістала кілька видів варення.

— Доброго ранку, сонько. Які плани на день? І не забудь, сьогодні вечір друзів. Я вже одразу почну готувати вечерю.

— Я таке не забуду.

До кімнати зайшла Аделіна.

— І не забудь салат із тунцем.

Вона підійшла до Аліси й поцілувала її в щічку.

— В першу чергу для тебе зроблю.

На обличчі Аліси засяяла посмішка.

Еліона, сонна, з книгою в руках зайшла до кухні, дочитуючи останні рядки.

— Доброго ранку.

Дочитавши, вона відклала книгу, а, побачивши сніданок, задоволено усміхнулася.

— Ти як знала, що сьогодні мені хочеться саме цього.

Поцілувавши Алісу в щічку, Еліона сіла за стіл.

— Без крил ти все одно неймовірний ангел, — зашарівшись, сказала Аліса.

— В мене невелике прохання до тебе. Приготувати мені рататуй, — Еліона, намазуючи млинець полуничним варенням, промовила це так буденно, ніби просила про щось найзвичайніше.

Діставши з шухляди блокнот, Аліса дописала навпроти імені Еліони: «рататуй».

— Буде в кращих традиціях моїх кулінарних здібностей. У мене цілий список від кожного, — дописавши, вона поклала блокнот на стіл. — Едвіну треба дати список, нехай піде в магазин.

— Буде зроблено.

Голос Едвіна почувся звідкись із дверей.

Теплий і затишний ранок із друзями та розмовами про вечерю заспокоїв Алісу й надав їй сил.

Написавши все, що потрібно для вечері, і відправивши Едвіна за покупками, Аліса почала готувати те, що вже було.

Нарізала стейки й замаринувала їх.

Підготувала овочі для рататую.

Діана допомагала прикрашати тарілку з фруктами.

Усе здавалося таким, як треба.

Звичайним.

Теплим.

Наче цей день справді мав закінчитися вечерею з друзями.

Аврора, спускаючись сходами зі своєї кімнати, почула запах їжі й, почувши сміх із кухні, попрямувала туди.

— Ти таки приготувала пудинг, який я просила!

Аврора аж засяяла.

— Я ще вчора звечора зробила на один більше, щоб ти поснідала своїм улюбленим десертом, — Аліса усміхнулася й простягнула пудинг подрузі.

Аврора взяла його обома руками, ніби їй подарували щось значно більше, ніж просто десерт.

— Ти неймовірна, — щиро сказала вона й, не стримавшись, обійняла Алісу.

Спокійний ранок із друзями, які допомагали готуватися до вечері.

Ліліт замішувала соус, Діана вирізала формочками печиво з тіста, а Еліона чистила овочі.

Хтось сміявся, хтось щось обговорював, а кухня поступово наповнювалася запахами майбутньої вечері.

Усе йшло своєю чергою.

Так, як мало бути.

До кухні зайшов Каел.

— Доброго ранку.

Він сів за стіл і, як і всі інші, приєднався до сніданку.

— Я сьогодні поїду до королівства фей. Мене запросила бабуся, — спокійно сказав він. — Попросила приїхати до неї. Буду вже на вечері.

— Добре, тільки не забудь повернутися, — усміхнулася Аліса.

— Не забуду.

Каел спокійно продовжив снідати, ніби це був звичайний день.

А потім поїхав.