Розділ 5. Особисте прохання

Аллан приземлився на балкон. Урочистість у бальній залі ще тривала. Зважаючи на те, що ніхто не підняв тривогу, зникнення дитини поки не помітили. Маг пройшов до кімнати. Дитяче ліжечко стояло в центрі. Він обережно опустив дитину, але варто було йому покласти тільце, як на нього подивилися два оченятка.

— Прокинулося? — примружився Аллан. Мабуть, ефект від місячного пилку перестав діяти. Маг уперше дозволив собі уважніше подивитися на немовля. Темно-червоне волосся обрамляло кругле личко з блідою шкірою. Очі широко розплющені й дивляться на мага наче з подивом. Що ж, Кламоріс не перебільшувала — дрібне чудовисько цілком нагадувало свого батька. — Ти ще така мала, а в мене від тебе вже великі проблеми. Відразу видно — порода Яхонтів Червоних, — пробурчав Аллан. — Таке ж страхітливе. — Чоловік гидливо накрив головку дитини пелюшкою.

Попрямував до вікна, коли позаду почулися схлипи. Дитя закрутилося в ліжечку, наче йому було тісно в коконі тканин, у якому його уклали.

Аллан хотів швидше вискочити у вікно, але обернувся. Що, якщо дитина постраждала під час падіння?

Маг повернувся до ліжечка. Він обережно розплутав тканини, залишивши дитину в сукні з вишитою на грудях зеленою ящіркою. Уважно оглянув дитину магічним зором. Маленькі ніжки та ручки були цілі. Як і ушкоджень органів Аллан не помітив.

Тоді він підняв дитя перед собою, покрутив у руках, остаточно переконуючись, що воно ціле. Знову глянув у великі очі, що витріщалися на нього. На його руках чудовисько притихло.

— Страшило, — повторив Аллан, але вже не так різко. Ще трохи подивившись на малявку, він нарешті додав тихіше: — Але очі у тебе блакитні, як у неї...

Аллан опустив немовля назад. Однак не встиг зробити й пару кроків від колиски, коли дитина вибухнула новою хвилею плачу. Маг тільки розгублено дивився на нього.

— Як може від такої дрібноти бути стільки галасу? — Скривився він, цього разу чомусь не поспішаючи до вікна. — Як тебе змусити не скавчати? — Він знову підняв дитину, і то несподівано затихло.

Вловивши закономірність, Аллан примружився. Блакитні широко розплющені очі продовжували дивитися на нього. І не було в них жодної краплі страху. Ця нетямуща дитина зовсім не розуміла, що перед ним його давній кровний ворог. Але воно не ненавиділо його. І не боялося. Поки що.

Аллан не любив дітей. Вони завжди здавались йому надто нудними. Їх дуже просто обдурити. Занадто просто зламати.

Наступні дві спроби повернути немовля в ліжко супроводжувалися протестами та новими хвилями плачу. Зате на руках у мага чудовисько заспокоювалось і все стежило за ним блакитними очима.

Аллан не зрозумів, як він погодився на таке, але в якийсь момент він уже ходив по кімнаті з малявкою на руках. Так вона хоча б не репетувала, як різане порося. Маг навіть пошкодував, що не прихопив у Беатріче ще місячного порошку. Проте він помітив, як сонливо злипаються очі маленького чудовиська на його руках. В надії якнайшвидше звільнитися від ноші, Аллан почав колихати дитину.

Ніколи у житті він такого не робив. Але його м'які нашіптування впливали на дитину заспокійливо. І невдовзі воно умиротворено засопіло на його руках.

Аллан обережно опустив немовля в колиску. Почував при цьому себе так, ніби клав бомбу, готову рвонути за будь-якого невірного руху.

Відступивши від ліжечка на кілька кроків, він дозволив собі полегшено видихнути.

— Непогано, — шепнули за його спиною.

Від несподіванки маг здригнувся і розгублено обернувся. У дверях стояла Майя, схрестивши руки на грудях.

Аллан хотів швидко пояснити, що він нічого поганого тут не робив. Але дівчина виглядала напрочуд задоволеною. Вона поманила його за собою до сусідньої кімнати.

— А я думала, куди ти запропастився. Чого не чекала, то знайти тебе тут, — зауважила Майя, коли вони пройшли до гостьової. — А ви порозумілися з нею, — глянула вона на ліжечко через прочинені двері.

Дівчина клацанням пальців запалила свічки, кімнату залило тепле світло. Аллан не поспішав відповідати.

Якщо він скаже, що врятував її дитину від викрадення, вона це, напевно, глибоко оцінить. Втім, якщо вона дізнається, що причиною викрадення виявився сам маг, це трохи зіпсує враження від його подвигу. Як вона взагалі вчинить у тому випадку, якщо вважатиме присутність Аллана небезпечним для свого дитяти?

— Тепер, коли в тебе є ця дитина, у тебе є ще одна слабкість, — не став він довго підбирати слова. — Для Темної Княгині це може стати на заваді.

Майя здивовано глянула на нього. Але потім із розумінням кивнула.

— Знаю, — вона сіла на диван і запросила Аллана зайняти місце поряд. — Але я готова ризикнути. Заради неї я все, що завгодно зроблю.

— І твої вороги це розуміють, — сказав маг, сідаючи біля неї та відкидаючись на спинку. Від каміна віяло теплом. Після нічних погонь прохолодною ніччю, а потім заколисування червоноголового монстра, Аллан зрадів можливості відпочити й зігрітися. — Хоча наявність спадкоємця можна вигідно розіграти на політичній дошці.

— Вона не буде іграшкою на політичній дошці, — відрізала Майя. — Вона не зобов'язана брати від нас владу. Я даю їй вибір. І вона зможе стати ким захоче.

— Це не скасовує того, що вона дочка князів повсталої держави й тепер головний важіль тиску на вас із Яхонтом Червоним.

— Саме тому в мене до тебе прохання, — Майя присунулася до нього. — Повернися у Цвіточ. І стань її учителем.

— Не зрозумів? — дивився на неї маг.

— Я хочу, щоб ти навчив мою дочку захищати себе. Хочу, щоб навчив її своїм хитрощам та пасткам. Навчив усьому, що допоможе їй вижити у нашому краю.

Аллан уважно глянув на її обличчя, шукаючи ознаки сп'яніння чи чогось іншого, що могло б спонукати її сказати подібні речі.

— Чому я? — нарешті спитав він.

— Ти хороший вчитель. — Аллан вигнув брову. — Це так, — впевнено кивнула Майя. — Я любила твої уроки історії в Академії. Та й у Підземеллі ти багато чого мене навчив. У тебе талант до викладання.