Щастя

Моє щастя - це моє життя. Цей світ завжди вражав і захоплював мене. Мінливість неба, шелест листя у кронах дерев, м'яке хутро кота, квіти, з їх розмаїтою крихкою красою, фарби веселки, вода. О, вода, мабуть одна з найдивовижніших. Вода, як дар від Творця, нагадує триєдинство. Вона, народжує, плекає, дає життя і випаровується, наче дух, якщо її змінити, або замерзає і продовжує життя. Гриби, мохи і лишайники полонять уяву, варто лише задуматися про їх багатоманіття. Неймовірна кількість видів рослин і тварин і всі співіснують у гармонії та потрібні одне одному. І люди. Сміх дитини. Очі коханої людини. Обійми рідних. Ранок, коли нікуди не потрібно йти. Відпочинок,  біль, планування, обов'язки і бажання. Яскраві  півонії соковитого вишневого відтінку на підвіконні, що пестять приємним ароматом. Повітряна тривога на фоні і новини про збиття ракет, безпілотників і руйнування. Радості, сумніви, страхи, смуток, буяння весни і малесенькі опори - все перемішалося в калейдоскопі життя. Багато людей теж прекрасні і створюють такі ж красиві витвори мистецтва. І цих людей, цих творів так багато, що життя не вистачить, а планета така велика і кожен її куточок вражає душу, що прагне осягнути якомога більше феєрії життя. А квіти? Погляньте на гортензії!

Торжество гортензії на межі дозволеного. Вона, наче святкова сукня, якою хочеться підкреслити красу кожного вигину, кожної складочки. Схоже на хмарку метеликів блакитно-бузкового відтінку. Кожен з них простий і яскравий, водночас витончений і лаконічний. Буває відчуття, коли чогось гарного хочеться ще і ще. Ось так і з цими метеликами, вони гарні і їх багато. Саме стільки, щоб кожне суцвіття гортензії було досконало ошатним.