Частина 12. Зустріч з Рексаром та найманцями

Тренування з Русланом тривали вже три тижні. Спочатку я справді безвилазно сиділа в кімнаті, як він велів, але потім мені стало нудно. Прогулюючись коридорами бази, поки більшість команд були на завданнях і тренуваннях, я почула шум в одній із кімнат і зазирнула туди. У кімнаті сиділи бійці Пазурів Дракона і про щось гарячково сперечалися. Прислухавшись, я зрозуміла, що вони обговорюють замовлення, на яке Джай відмовився їх відправляти і послав іншу команду. Найманці були явно незадоволені. Посміхнувшись, я вже зібралася було йти далі, як почула своє ім'я.

• Я бачив Кіру на верхніх поверхах. Вона знову у комплексі? - зло сказав один із бійців.
• Ендрюс сказав, що вона тепер підстилка Джая. - посміхнувся інший. - Чорт забирай, якщо вона мені попадеться - їй не жити. - гаркнув він.

Я вже збиралася встрявати, почувши таке нахабство, але раптом мене схопили за комір і потягли коридором, а коли завернули за ріг - кинули на підлогу. Повернувшись, я побачила злючого Руслана.

• Тобі що робити нічого? - загарчав на мене він.
• Та я просто гуляла! – обурено заперечила я.
• Що, часу вільного багато? Я кому казав не виходити з кімнати без потреби?!
• Я тут не у в'язниці! - загарчала у відповідь я.
• Так, швидко на тренування! - гаркнув він на мене, і піднявши також за комір потяг у зал.

Тренування було складніше і довше звичайного, Руслан був злий і це відобразилося на завзятості та кількості дроїдів, з якими я боролася.

• Пазурі Дракона хочуть тебе дістати, Кіро. Джай поговорив з Рексаром, але ти маєш бути готовою до сутички. - говорив Руслан, поки я билася.
• Мені начхати. - відповідала я між ударами, які давала і отримувала. - Хай тільки сунуться.
• А вони сунуться, не сумнівайся. Не підпускай близько мечника! Молодець. - поєднував він розповідь та настанови. - Синій аконіт послаблює і отруює перевертнів, а червоний може вбити зверненого і сильно поранити тебе. Саме його вирощували та використовували у храмі Ізіди.
• Як же тоді Пазурі Дракона там працювали? - З хрипом запитала я, отримавши удар у живіт і відлетівши в дерево, але швидко піднявшись і знову вступивши в бій.
• Вони весь час були у респіраторах. Ти ж була без нього. Тупо. - сказав Руслан, коли я вирубала одного з нападників, тим самим підставившись під удар іншого. - Ще раз!

Зглянувшись, Руслан відпустив мене з тренування через сім годин. Тіло боліло, садна і синці проходили, але біль у м'язах залишався моїм супутником життя. Пройшовши коридором, тримаючись за стінку, я вийшла на іншому кінці і побрела до своєї кімнати. Відчинивши двері я побачила бійців Пазурів Дракона.

• Привіт. - тяжко зітхнувши сказала я і зайшла в кімнату, зачинивши двері.
• О, крихітко, а ми якраз на тебе чекаємо. - сказав мені один із бійців.
• Було б дивно, якби ви чекали на когось іншого в моїй кімнаті. - глузливо кинула я, проходячи до спальні.
• Не так швидко. - перехопив мене інший найманець.
• Хлопці, вам що сільських повій мало? - закотила очі я. - Мені зараз не до вас, чесно.
• А ось нам до тебе. - відповів мені чоловік і сильно врізав по обличчю, через що я впала на підлогу. - Руслан з тобою в залі трахається, а не тренує, походу.

Інший боєць підійшов до мене зі спини і поставив на ноги, міцно тримаючи в захваті руки. Трохи озирнувшись і оцінивши ситуацію, я побачила в кімнаті дев'ять найманців і посміхнулася.

• Рексар, а що ж ти осторонь стоїш? Не хочеш руки бруднити, щоб потім від Джая не влетіло? - нахабно посміхнулася я.

Нічого не відповівши чоловік підійшов до мене і сильно вдарив у живіт, від чого я може і впала б, якби мене не тримали.

• Берете дівчат силою. - хрипко засміялася я. – А що, просто так уже не дають?

Тільки я це сказала, як мені в бік увійшов ніж і я захрипіла.

• Вже не так смішно, суко? - запитав Рексар, піднявши моє обличчя за волосся. - Це просто зведення рахунків, ти нас убила, а ми тебе. Але вмиратимеш довго, як і відновлюватися. - він кинув мене на підлогу і я влетіла спиною в стіл. - Розважимося, хлопці? - з оскалом спитав він у найманців.
• Збочені у вас розваги. - гарчанням відповіла я. - Ви мені набридли.

Різким рухом діставши з живота ніж я кинула його в ногу найманцю, що раніше тримав мене і кинулася на іншого. Тренування знову почалося. Ухиляючись від ударів і перестрибуючи вже не по деревах, а по меблях, я ламала ноги, розрізала сухожилля і вирубувала досвідчених найманців, попутно також отримуючи удари. Кімната була маленька, не дуже гарне місце для бою з великою групою.

Пропустивши сильний удар Рексара я впала на підлогу, підсічкою повалила його і ми покотилися по підлозі, завдаючи один одному сильних ударів та порізів. Різко в мою кімнату відчинилися двері і ми всі завмерли глянувши на новоприбулих. У дверях стояли Джай і Руслан, перед якими відкрилася картина поранених злих найманців, Рексара, що навис наді мною з вишкіреними іклами і мене, тримаючу кинджал біля його горла.

• Всі до мого кабінету. Живо! - прогарчав на нас Джай.