Частина 10. Вбивство Пазурів Дракона

Одним ривком Джай наздогнав мене і кинув на ліжко.

• Кірррррра.. Що ти зробила? - ричав він.
• Якщо він живий, то виходить нічого. - відповіла я, відводячи погляд.
• Значить, мені не варто хвилюватися, що я знайду твою мертву тушку в лісі по частинах? - прогарчав Джай мені в обличчя, нависаючи наді мною. Я нервово проковтнула, та не відповіла. - Блять, Кіррро! Мені вже скоро знадобиться список тих, хто хоче тебе вбити!
• Простіше скласти список тих, хто не хоче .. - пробурчала я.
• Заткнися! Думаєш це смішно?
• Я ж не знала, що він перевертень! - загарчала я у відповідь.
• Не лише він, дитинко. Вся його команда складається з Вищих, а він Перший! Ти про що взагалі думала?
• Я випадково… – тихо сказала я.
• Випадково? - він дав мені сильну ляпас. - Як можна випадково вбити загін перевертнів?!

Двері в мою кімнату різко відчинилися і в них влетів сонний Руслан, який явно збирався мене рятувати. Помітивши мене на ліжку в напівпрозорому одязі, розбиту губу і навислого наді мною злого Джая, тренер несхвально подивився на останнього.

• Джай, ми ж учора це обговорили! - невдоволено сказав Руслан попрямувавши до нас.
• Якого біса ти приперся?! - гаркнув на нього чоловік.
• Та твої крики і гарчання на всю базу чути, я буду здивований якщо хоч хтось ще спить. - відповів тренер і простяг мені хустку.

Я вдячно кивнула і витерла розбиту губу, яка вже затягувалася. Намагаючись злізти з іншого боку ліжка та сховатись за Руслана, Джай схопив мене за ногу і знову затягнув назад на ліжко.

• Джай, відпусти дівчинку. - встряв Руслан, який намагався витягти мене з цієї колотнечі.
• А ти чого кидаєшся захищати її? - подивився на нього злий Джай.
• Та тому що це неправильно! Ну заганяй її на тренуваннях, але мучити то нащо? - розвів руками чоловік. - Рука твоя вже зажила давно!

Я знову спробувала сповзти з ліжка і знову мене на нього затягли. Невдоволено насупившись я сіла посеред ліжка, схрестивши руки на грудях.

• Та до чого тут, до біса, рука?! - загарчав Джай і показав на мене. - Вона вбила “Пазурі Дракона” на завданні у храмі Ізіди! То була, блять, вона!

Руслан і Джай одночасно глянули на мене, та так, що захотілося крізь землю провалитися.

• Хлопчики, а давайте ви свої шлюбні ігри самі тут влаштуєте. Я вам ліжко звільню .. - я спробувала злізти, але відразу мене назад на ліжко кинув Руслан. - Гей, та я вам що, футбольний м'яч?!
• Хороша ідея, зроблю з тебе футбольний м'ячик. - загарчав на мене Джай і дав сильний потиличник.
• Ай! Ну, я правда випадково! - я потерла потилицю, дивлячись на злих чоловіків.
• Як можна ВИПАДКОВО вбити загін перевертнів?! – загарчав Руслан.
• Десь я це вже чула… - пробурчала я.
• Руслан, і справді, чого ми переживаємо! - раптом сказав Джай. - Приїде Рексар із командою, а ми їм видамо карту з маршрутом до кімнати цього нещастя ходячого!
• А гарна ідея! – відповів йому Руслан. - А дівчинку накачаємо транквілізаторами, щоб не чинила опір.
• Гей! - я подивилася на зло посміхаються чоловіків.
• Кіррро, або ти зараз нам усе розповідаєш, або ми тебе згодуємо тринадцятьох навченим перевертням, які тобою навіть не подавляться!
• Гаразд! Гаразд! Мені прийшло замовлення на зачистку храму Ізіди від єретиків та їх почету. - неохоче сказала я, але бачачи, що відпускати мене поки ніхто не збирається, продовжила. - Я прикинулася однією з черниць храму, зачистила проповідників, деяких черниць. Все як завжди, але в самому храмі моя свідомість помутилася... і я втратила контроль. - я опустила погляд, смикаючи в руках поділ сорочки.
• Що було далі? – спитав Руслан.
• Я спробувала повернутися до мого глайдера в лісі, за сорок кілометрів від храму, але Рексар з командою гналися за мною, як і інші охоронці. Я.. Я не знаю, що зі мною сталося.. Я завжди тримаю контроль. - я підняла винуваті очі на чоловіків, які здивовано дивилися на мене. - Я трансформувалася у вовка і загризла їх! Їх усіх! Я справді не хотіла! – я знову опустила обличчя.

Чоловіки переглянулися, Джай сів поруч на ліжко і обійняв мене.

• Все, заспокойся, всі живі… Ти нікого не вбила… — він гладив дівчину по волоссю, потім глянув на Руслана. - З Рексаром ми поговоримо.
• Так. – Руслан кивнув. - Цікаво.
• Що? - запитала я, повернувшись до нього.
• Рексар сказав про напад дикої тварини, або загону нападників, які загнали їх і вбили. – відповів Руслан.

Я здивовано подивилася на нього, що передає через браслет команду Рексару зайти в кабінет по приїзду, потім перевела погляд на Джая, який по-доброму посміхався мені, як вранці, і гладив по волоссю.

• Ви мене бити не будете? - жалібно запитала я, на що чоловіки одночасно подивилися на мене і разом заржали.
• Ні, мала, не будемо. Як би не хотілося. - Джай підвівся і потягнув мене за руку з собою. - Переодягнися. - він перевів погляд на тренера. - Руслан, придивишся за нашою крихіткою, щоб не втекла знову шукати пригоди на свою дупу?
• Звичайно. - він глянув на мене і хижо посміхнувся. - Із задоволенням.