32. Епілог

На невеликому стадіоні виднілися дві фігурки в фехтувальних, костюмах, що щільно облягали тіла. Захисні маски закривали обличчя фігур. У кожної з них в руках була рапіра, якою кожна намагалася поцілити в супротивника. Але пильний спостерігач міг би зрозуміти що то не рапіри а шпаги. І що дві фігурки різної статі. Кожного разу коли шпага торкалася обладунку супротивника чувся невеличкий вибух і руку того, хто начебто наносив удар, разом зі шпагою відкидало. Таким чином шпаги не торкалися навіть костюмів і вже вочевидь не могли завдати ніякої фізичної шкоди учасникам поєдинку. Один з учасників поєдинку, вірніше одна, про що свідчила фігура у щільно прилеглому костюмі скинула захисну маску, більше схожу на мотоциклетний шлем. Це було вдосконалення фехтувальної захисної маски від Короля Рауля – свекра Мілани. Волосся розсипалося по плечах. Ерік мимохіть вкотре подивився захоплено на дружину і побачив таке, чому не знайшов пояснення і скоріше здогадався, ніж знав напевне, чому ж так відбувається. До цього він бачив тільки подвійну фіолетово червону спіраль у Мілани на грудях, після їх поєднання рік тому. А зараз ще й побачив сріблясто зелену спіраль, що знаходилася у Мілани під спіраллю, яка вказувала на те, що ця жінка є його дружиною і долею. Чоловік на хвилинку завагався, чим трішки збентежив дружину:

– Що? – запитала Мілана.

– Ні, нічого, кохана, – посміхнувся Ерік. – просто милуюся з своєї дружини…

– І? Продовжуй. – кокетливо посміхнулася Мілана.

– А що продовжувати? – мовив Ерік, хитро посміхаючись і очікуючи реакції дружини і не помилився. Реакція була блискавичною: Мілана підбігла, обвила руками шию, та раптом знепритомніла і почала падати, руки зламаними крилами впали на груди. Ерік ледве встиг спіймати дружину біля самої землі. Він стурбовано дивився на Мілану і не розумів що відбувається. Це було лише декілька секунд. Наступної миті дівчина відкрила очі і побачила над собою стурбоване обличчя чоловіка. Побачивши, що Мілана прийшла до тями, Ерік  притис її до себе, як найдорожчий скарб і шумно видихнув:

– Пффф…. Налякала ти мене. В тобі померла велика акторка. Не роби так більше. – При цих словах, Мілана спробувала випручатися з міцних чоловікових обіймів, але не змогла. Ерік тримав дружину обережно, але міцно. Тоді Мілана розвернулася таким чином, що її голова вперлася в міцні груди короля, а руки дівчина сховала теж на грудях Ерика.

– Пробач, коханий, я не хотіла. – схлипнула Мілана. В її словах почулися нотки істерики. Цього раніше ніколи не було. І Ерік розгублено задумався на секунду, потім відсторонив від себе дружину. Волосся Мілана важким водоспадом закривало обличчя через те, що голова була схилена на груди. Ерік роздумував не довго. Він скоріше відчув, аніж вгадав,що коїться щось таке, що змінить їхні життя назавжди. Вказівним пальцем руки чоловік підняв підборіддя Мілани вгору і на Еріка глянули прекрасні очі дружини, в які він так любив дивитися. І якщо завжди ці очі світилися щастям і м’яким теплом, а ночами пристрастю, то зараз вони були вологі від сліз і позирали на чоловіка поглядом зляканого козеняти.

– Що сталося? Чому ти плачеш, кохання моє? – запитав чоловік.

– Я не знаююю… – Мілана вже вголос заридала. Ерік обійняв дружину і почав заколисувати як маленьку. Ні, ніколи йому не зрозуміти цю жінку, яку він захотів з першої зустрічі, з якою одружився, яка дарувала йому солодкі ночі, повні пристрасті і кохання – його любу дружину.

Збоку почулося делікатне кахикання. Ерік розвернувся усім корпусом до джерела звуку, загородивши собою Мілану і тримаючи шпагу напоготові. Він розумів, що проти серйозного супротивника шпага не більше ніж зубочистка, а ще він думав що вони з дружиною тут самі. Побачивши того, хто стояв неподалік, Ерік вилаявся і опустив зброю.

– Тихше синку, жінкам не треба чути такі слова – мовив Рауль.

– А тим більше вагітним – додала Шантайє, яка стояла поряд з чоловіком і посміхалася в той час як Рауль  обіймав її за талію.

– Мамо, тату? – закліпав Ерік, – ви що тут робите? – тепер колишній принц і паяц його величності, а нині король, згріб в оберемок Мілану і не дозволяв їй відійти від нього на крок. Мілана почала стукати чоловіка в груди кулачками, але для нього це було наче хто лоскотав. Ерік несвідомо почав посміхатися, настільки подобалися йому ці Міланині рухи. Потім чоловік все ще тримаючи дружину однією рукою перехопив обидві руки і таким чином скував їх, не даючи бити його і продовжуючи посміхатися. До нього дуже повільно доходили слова матері, а коли дійшли то він розгубився і мимохіть відпустив дружину, яка все ще пручалася і виривалася. Мілана сильно смикнулася, в цей момент Ерік відпустив її руки і дружину за інерцією віднесло назад. В цей момент за спиною Мілани відкрився портал. І дівчина б влетіла спиною б в портал, якби не велетенський дракон, що вибирався звідти. Зверху на драконі сиділа наїзниця. З усього маху Мілана влетіла спиною в дракона, але за відчуттями вона впала на м’яку велетенську подушку. Ерік підбіг і подав руку дружині, допомагаючи виборсатися з м’якого тепла. Дракон перетворився на людину, підхопивши свою вершницю на руки і обережно поставивши на траву. У Мілани розширилися очі і відвисла щелепа від здивування:

– Мамо?! Реснас?! Що ви тут робите?! – вигукнула вона. За скільки часу вона так і не змогла звикнути називати Реснаса батьком, хоч він і відійшов від справ, залишивши Арханзанбйорн на Еріка і Мілану, доручивши наглядати за усім Юлію і Каніаху, а сам перебрався до земного світу, до жінки, яку все-таки, як виявилося кохав – до матері Мілани.

При цих словах Реснас кахикнув, не знаючи що сказати, але все ж таки спромігся:

– Я скоро стану дідусем.

Мілана, не розуміючи нічого переводила погляд з Реснаса на матір, потім на Рауля і коли її погляд зупинився на Шантайє, то колишня королева зрозуміла, що досить мучити дітей здогадками і непевністю.

– Ерік, Мілано, у вас буде дитина і скоріше за все це буде дівчинка. Тому ми й зібралися усі тут, щоб висловити нашу повагу до маленької принцеси – мовила Шантайє.