31. Спіраль душі.

«Буває, руки справляються із загадкою,

проти якої інтелект безсилий»

(Карл Густав Юнг)

Мілана потягнулася на ліжку і рвучко сіла, розплющивши очі і усвідомивши що знову знаходиться в спальні Еріка, але тепер балдахін був іншого кольору та й ліжко було ширше. На подушці спав Упс. Дівчина застогнала:

– О, ні, тільки не це знову. Коли ж цей сон закінчиться?

– Ти вважаєш це сном? Від вікна відділилася фігура незнайомого чоловіка, але Мілані він здався знайомим. Пильний погляд. Ніс з горбинкою. Трішки припухлі, як у дівчини вуста. І райдужна лусочка на лобі. І коли чоловік підійшов трішки ближче, то Мілана побачила очі з нормальними зіницями. Зовсім не драконячі, але було в них дещо дивне. За мить дівчина зрозуміла, що, там де у нормальної людини мав би бути білок, клубочилися райдужні хмари. Саме таке порівняння чомусь виникло у неї в голові. Чоловік підійшов і присів на краєчок величезного ліжка. Він потягнувся рукою до волосся Мілани, хотів погладити, але та відсахнулася, бо не знала хто це взагалі такий. Рука чоловіка зависла в повітрі. Першою отямилася Мілана.

– Хто ви? Що ви тут робите? Де Ерік і Юлій? – і подумала про те, що сон якось дивно змінився, а потім про те, що коли вже сниться таке то не треба боятися. Дівчина зосередилась і почала потроху сприймати сказане цим дивним чоловіком.

– Король Ерік скоро повернеться, а до того ти в безпеці, дівчинко моя. Я не зроблю тобі нічого поганого. А тепер послухай… – при цих словах Мілана напружилася, а чоловік посміхнувся куточками губ трішки розгублено і мовив:

– Мілано, я не зроблю тобі нічого поганого, бо не бажаю тобі зла, а навпаки, хочу щоб ти була щаслива.

– Тобто?

– Кожен батько хоче щастя для своєї дитини і я не виняток.

При цих словах Мілана подивилася на невідомого чоловіка широко розплющеними очима і затамувала на секунду подих, а потім випалила все зразу:

– Ти? Ти мій батько? – вона спочатку, широко розплющеними очима подивилася на чоловіка, потім несміло посміхнулася а за хвилину вже розсміялася так, що на очах виступили сльози.

– Насниться ж таке… – відсміявшись промовила вона. Тепер вже чоловік подивився на Мілану з ледь помітним здивуванням:

– Послухай дівчинко…– Але Мілана перебила його:

– І хто ж ви у нас? І як зустрілися з мамою – запитала примружившись.

– Тобто? Я твій батько. Цього хіба не досить?

– Напевне що ні. Ну ж бо відповідайте швиденько. – Мілана була впертою в своєму бажанні. Їй хотілося чомусь принизити цього чоловіка, навіть якщо це відбувалося у сні.

– Ми з твоєю мамою,кохали одне одного.

– І скільки ж ви були разом? Га?

– Одну ніч… – тихо прошелестів чоловік самими вустами, майже пошепки. – Одну ніч за земним часом і десять років у іншому вимірі… – вів далі незнайомець, що назвався батьком Мілани.

– Одну ніч?! Одну ніч?! – дівчина закотила саркастично очі. – Неземне кохання довжиною аж у цілу ніч. Та ні, не може бути. Ви мене розігруєте?

Чоловік не зрозумів сарказму:

– Чому ж не може? Може і було. Був час у який потрібно було тебе зачати. Я вибрав твою маму з-поміж інших кандидаток і прийшов до неї уві сні, але щойно побачив, як закохався по самі вуха, як найзвичайнісінький смертний і ладен був залишитися з нею назавжди, але мій світ потребував мого догляду і арахніди, яких ти бачила теж…

– Але як не бачачи, ти вибрав маму? – Мілана й не помітила, що знову перейшла на ти від хвилювання, але поставила цілком слушне запитання.

– Що ж, справедливо, відповім. Ми – дракони, не так бачимо як люди і скоро ти зрозумієш. Коли приходить пора обирати пару, то ми бачимо те що ви звете аурою, хоча правильніше буде сказати душею. Там де сонячне сплетіння у кожного з нас видніється туга спіраль енергії. Кожен бачить її по своєму, але тільки у іншого. Свою спіраль ти бачити не можеш. І ця спіраль покажеться іншому з-за однієї умови: якщо на тебе дивиться твоя доля. Цю спіраль можна побачити здалеку, при цьому не бачачи її володаря. У кандидаток на матір моєї дитини я бачив такі спіралі, але у твоєї мами вона була найбільш ідеальна. І ще, попереджуючи наступне питання, у кожного дракона може бути декілька кандидатів на пару, але якщо спіралі поєднаються у однієї пари то спіралі інших кандидатів стають невидимими для цієї пари. І кандидати знову шукають собі того, у кого бачать спіраль. Тобто в мене більше не буде нікого окрім твоєї мами, а у неї нікого окрім мене. Звісно ми можемо одружитися з ким завгодно, навіть мати дітей, але радості від такого шлюбу не буде, а діти не народяться драконами, хоча… – і через паузу додав – можуть стати потім ними, прийшовши в Мірену.

– То що ж виходить? І мама дракон?

– Так, – хитро посміхнувся чоловік. – просто вона про це забула. Вона народилася від драконів в Аркханзанбйорні, але, на жаль, через Факрухові маніпуляції втратила драконячу іпостась і стала звичайною людиною, але спіраль зберегло чомусь її людське тіло.

– То як мені тебе називати, таточку.

– Реснас, просто Реснас.

– Яак?! – в Мілани очевидно був шок. Раптом у дівчини звузилися зіниці, стали вертикальними. На руках виросли кігті. Вона почала перетворюватися на дракона.

В двері постукали. Тихенько і несміло. Потім двері прочинилися і на порозі став Ерік з тацею на якій стояла тарілка з бутербродами, а в чашці димілася ароматна кава. Мілана обернулася. Її погляд не віщував нічого доброго, але мазнувши поглядом по таці, вона подивилася на Ерікове обличчя, але щось притягло погляд трішки нижче – між тацею і обличчям.

– Ой леле. – розгубилася дівчина. Це якраз було те, про що говорив Реснас. На рівні сонячного сплетіння у Еріка була туга спіраль фіолетового кольору, яка переливалася і крутилася. Її було видно крізь одяг. ЩойноМілана усвідомила, що Ерік і є її доля, як знову стала звичайною дівчиною, а ще вона побачила, що Ерік теж дивиться на неї так, як вона щойно дивилася на нього. Вони стояли одне перед одним зніяковіло і розгублено. Усвідомивши, що він зайвий тут, Реснас тихо пройшов до дверей з кімнати, вийшов і причинив двері. Магічно закривши двері так, щоб можна було відкрити тільки зсередини, батько і майбутній тесть пішов по коридору віддаляючись від кімнати Еріка і посмішка блукала по обличчю.