Пастка для ворога

42

 Від такої заяви була приголомшена. Мене не дивувала нахабність Кіроса, він завжди був таким, але те, що він повторив мої думки, зовсім не тішило. Ніби бачачи моє німе запитання в очах, продовжив:

 – Твої думки настільки голосні, що я почув їх аж у палаці. Ти дуже голосно думаєш, через тебе не можу заснути.

Цим він тільки розлютив. Влігся на моє ліжко, поставив руки за голову та нахабно пожирав мене очима.

- Але я не хочу, щоб ти підслуховував мої думки, це моє особисте.

- Це від мене не залежить,  я просто почув. Тобі не приходило в голову, що я зайнятий? Через те, що багато часу приділяю охоронцям, я закинув імператорські справи. Нещодавно тільки закінчив. Я справді скучив. – Хлопець підсунувся до мене та ніжно схопив мої руки, притягнувши до себе. – Полежимо разом.

Не поспішала виконувати його бажання, все ж багато чого потрібно з`ясувати. Трохи відхилилася від нього, показуючи своїм виглядом неволення:

- Ти вже знаєш як розлучити мене з Джорахом?

Кірос тяжко зітхнув та опустив очі. Які б сильними не були мої почуття до нього, не бажала ставати лише таємною коханкою. Для мене це було не прийнятно. Хотілося б дізнатися хто я для коханого і як він бачить наші стосунки. Нарешті підвівши очі та знову притягнувши мене до себе, повідомив:

- Не знаю, але розглядаю всі можливі варіанти. Мені б теж не завадило розлучитися зі своєю примарною дружиною. Я ще не готовий дати відповідь на твої запитання і в мене є ще майже два тижні. Відпустимо усі думки і просто побудемо в обіймах одне одного. Я ж не зваблювати тебе прийшов. Обіцяю, не зроблю нічого, чого ти сама не захочеш.

  Я слухняно лягла поруч та примостила свою голову йому на плече. Опинилася в його міцних обіймах, які змушували моє серце шалено битися у грудях, здавалося ще мить і воно вирветься на зовні. Намагалася швидко зайняти свої думки справами, тому поцікавилася:

- Кіріан твій брат?

- Так. До сьогодні вважав його мертвим, а виявляється він стільки років жив поруч з нарпами. Завтра повідомлю про це батька. Я не знаю як нам бути, хотілося б повернути його, але Фулвіан налаштував Кіріана проти нас.

Я в цьому була впевнена, адже судячи з того, з якою ненавистю чоловік говорив про свою родину, в його голові вже давно перевернута реальність. Відпустити думки поруч з коханим виявилося не просто, вони так і рвалися назовні. Щоб не подумати нічого зайвого, почала лічити овечок. Дехто використовує цей метод, щоб швидше заснути, я теж вирішила спробувати й у моїй уяві стрибали різнокольорові вівці.

Вранці мене розбудили ніжні поцілунки, які впевнено мандрували по моїй щоці. Кіросові гарячі обійми приємно обпікали тіло. Відірвавшись від мого обличчя та втопивши у нього погляд, тихо прошепотів:

- Доброго ранку, крихітко! – його вуста розтягнулися у заворожуючій посмішці. – Я так і заснув під твої овечки, двісті сорок третя мене здолала.

Лише двісті сорок третя? То я марно налічила  тисяча триста вісімнадцять поки заснула. Він ще більше розсміявся:

- Я надіявся, що твої бажання не обмежаться лише овечками. Доведеться надолужити втрачене.

Його вуста пристрасно поцілували мої губи і я відчула як руки коханого залізли під мою сорочку та грайливо прямували вверх. Поки від почуттів остаточно не втратила розум, поспішила його зупинити та долонею притримала гарячу руку на своєму животі:

- Припини. Я ще не готова до такого, принаймні поки ти не даси відповіді на мої запитання.

- Добре, що хоч хтось з нас може опиратися своїм бажанням, я занадто слабкий для цього.

Поцілував мене у ніс та трохи відхилився, все ще тримаючи руку на моєму животі:

- Я сьогодні снідаю з батьком, поговорю з ним про Кіріана. Потім прийду до вас і ми вирушимо до купола, спробуємо знайти пробоїну, - не була впевнена, що у мене вийде її відшукати, але розчаровувати не хотілося. Він продовжив, – я не розчаруюся в тобі, ми покладемося на удачу.

- Може досить підслуховувати мої думки?

Кірос легенько посміхнувся та припав своїми вустами до моїх. Не стрималася та відпустивши його руку, почала пестити плечі коханого. Цей поцілунок зводив мене з розуму, ставав все палкішим. Несподівано чоловік обірвав його та підвівся з ліжка:

- Зустрінемося після сніданку.

Змахнув рукою та зник у порталі, залишивши мене розгублену, мріяти про нього. Шумно видихнувши, потягнулася на ліжку. Все таки прекрасне відчуття – бути коханою, хоч Кірос цього і не сказав, проте так хотілося вірити в це. Його дотики просякнуті ніжністю, наштовхували на таку думку. Почула задоволений голос Барсіка. От лихо, зовсім забула про нього і він став свідком моїх нічних та ранкових пригод:

- І після всього ти стверджуватимеш, що між Вами немає кохання?

- А це можливо? У нас різні руни, – огризнулася та нагадала нахабному трансформу, – підглядати не гарно.

Він зістрибнув з підвіконня та перебрався на моє ліжко підставляючи свій бік для пестощів. Трансформ зображує не тільки вигляд кота, але і його звички. Відчувши мою руку на своєму боці, задоволено промуркотів:

- Ви ж кохаєте одне одного, значить можливо.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше