29 Ердан Валькрейн

Перемогти цю бісову потвору, не використовуючи магію, було майже неможливо.

Я відчував, що швидко слабну і втрачаю сили. Моя голова вже почала паморочитись, а в очах потемніло. Клята отрута надто швидко діяла.

Я розумів, що якщо не переможу цього монстра за найближчі хвилин десять, то взагалі не зможу цього зробити.

Це ж треба було, щоб мені дістався такий невигідний супротивник? Схоже, що хтось дуже постарався, влаштовуючи цю пастку.

Дрібна біда, замість того, щоб тихенько сидіти і не привертати до себе уваги чудовиська, почала кидатися в нього камінням.

От що за нещастя таке? Побачивши, що захисний магічний бар'єр довкола Блекроуз почав мерегтіти, я вилаявся, бо це означало, що часу у нас залишалося все менше.

Схоже, що страшку дуже не сподобалося те, що Вівіан кидала в нього камінці і лаяла  на чому світ стоїть, бо він різко перемкнувся на неї.

- Ердане, у цього гада є кілька слабких місць! Шия, очі, черево! Атакуй туди! - крикнула мені відьма, підіймаючи черговий камінь.

Зібравши останні сили, я вирішив спершу спробувати  атакувати черево монстра. Поки він відволікся на Блекроуз, я якось примудрився загнати йому меча в брюхо.

Тієї ж миті потвора заревіла, вигнулася дугою і кинулася на мене. Це сталося дуже вчасно, бо захисний бар'єр відьми зник.

Чудовисько кидалося на мене, як навіжене і я ледь встигав вислизати з-під його атак. Хоч я його і серйозно поранив, але сил у нього, на відміну від мене, було все ще багато.

Наступної миті я побачив, як відьма вискочила на спину монстру і почала рухатися до його голови.

Я розумів, що вона намагалась дістатися до одного із його слабких місць, але ж у неї не було жодної зброї. Що вона хотіла зробити?

Крім того, страшко старанно намагався скинути її із себе, але якимось дивом Блекроуз примудрялася триматися.

Від дії отрути я вже геть ослаб і рухався все повільніше. Кілька разів монстр мало не спіймав мене.

- Виграй мені кілька хвилин, Ердане! - крикнула відьма, вже майже діставшись до голови монстра.

- Спробую! - відповів я, намагаючись ще раз поцілити в черево чудовиська.

- У тебе немає інших варіантів! - крикнула відьма вивільняючи величезну кількість магії одночасно.

- Що ти робиш?! Ти ж сама казала, що він поглинає магію!  - шоковано крикнув я.

- У мене є ідея! Довірся мені!

Мені нічого не залишалося, як покластися на Вівіан. Неочікувано я відчув, як її магія змінилася. Більше не відчувалося аромату троянд і стало дуже гаряче.

Довкола відьми з'явилася темна магічна енергія, а наступної миті почувся звук сильного вибуху.