26 Вівіан Блекроуз

Почувши, що Ердан Валькрейн хоче стати спонсором відьмської школи, я мало його не розцілувала. Добре, що хоч вчасно отямилась і не накоїла дурниць, за які мені потім було б соромно. Не вистачало ще мені, пристойній відьмі, цілуватися з драконом.

Настрій у мене був прекрасний. Подарунки для друзів є, ще й про ремонт домовилася. А завтра напишу список всього того, що треба придбати для школи.

Доївши свої десерти і випивши каву, ми з Ерданом вийшли з кав'ярні і попрямували до нашої карети.

- Відверто кажучи, я вже стомилась від цієї біганини по магазинах, - зізналась я.

- Так треба було не бігати, нормально ходити. Ніхто ж тебе в шию не гонив, - відповів герцог.

Я саме збиралась сказати йому якусь капость у відповідь, коли він схопив мене за руку і притягнув до себе.

Та що дозволяє собі цей нахабний, хвостатий гад?! Я його лише з вдячності обійняла, а він вже собі понавигадував. От капосник лускатий!

- Ти чого лапи до мене тягнеш? - обурено поцікавилась я.

- Поглянь собі під ноги, відьмо, - серйозно промовив Валькрейн.

- Візьми мене на руки! Швидше! Чого чекаєш, Ердане? - заголосила я, міцніше вхопившись за свого фіктивного чоловіка, коли побачила, що ми стояли в самому центрі якоїсь пентаграми.

- Вівіан, невже ти не проти, що я буду тягнути до тебе свої лапи? - дуже невчасно поцікавився цей бовдур.

- Та тягни вже швидше! Не подобається мені ця пентаграма

Договорити я не встигла, бо довкола нас все засяяло, а наступної миті ми з герцогом опинились в якомусь підземеллі.

- З тобою все добре? - схвильовано запитав Валькрейн.

- Так. А з тобою?

- Теж... Вівіан заховайся за мною і нікуди не відходь. Ми тут не самі, - промовив Ердан.

Дракон поставив мене на ноги і я швидко чкурнула за його широку спину. Ворогів я поки що не бачила, але вірила герцогу на слово.

В цьому бісовому підземеллі було так темно, що хоч око виколи. Десь неподалік почувся тихий свист і шурхіт.