24 Вівіан Блекроуз

Ніжачись у величезній ванні, я думала про те, що розповів мені Валькрейн про свої магічні здібності. Ех... Схоже, що абсолютної сили не існує. Навіть у найсильніших є свої слабкі місця.

Завтра був вихідний і я, як столична аристократка, збиралася пройтися по магазинах і придбати подарунки для своїх подруг та учениць із відьомської школи.

Я планувала зібрати і відправити для них усіх посилку з гостинцями. Уявивши собі те, як відьми зрадіють подарункам, я посміхнулась. Все ж є і свої плюси у тому, що я хоч і тимчасово, але стала багатою герцогинею.

Жити у розкоші і багатстві мені дуже навіть подобалось. Треба буде щось придумати, щоб розжитися великими грішми і забезпечити собі безбідне прожиття після розлучення із герцогом Валькрейном.

Після ванни я одягалася в піжаму і лягла спати. Як на зло, мені всю ніч снилися якісь жахіття і я погано виспалася, бо постійно прокидалася.

Не встигла я прокинутись, коли в двері моєї кімнати постукали. Я подумала, що то покоївки прийшли наводити мені красу і допомогти одягнутись і сказала заходити.

- Досі спиш, Вівіан? Я й не знав, що відьми такі ледачі, - видав цей нахабний драконисько, зайшовши до мене в кімнату.

- І нічого я не ледача! Сьогодні вихідний от я і вирішила трішки довше полежати, - шоковано промовила я, бо точно не очікувала, що герцог припхається до мене.

- " Трішки довше полежати"? Вже дванадцята година дня, - сміючись, видав цей гад хвостатий, з цікавістю мене розглядаючи.

Про всяк випадок я натягла ковдру аж до самого підборіддя. Уявивши собі, який зараз мала вигляд, бо тільки прокинулась, я подумки вилаялася.

- Ти чого до мене причепився, як гном до золота? Скільки хочу, стільки і сплю! Як похвалити чи зробити мені комплімент, то у тебе язик в дупу забігає, а як чіплятися ні за що, то, будь ласка! - розлючено видала я.

- Ти чого кричиш, нещастя? Я ж не винен, що тебе і похвалити немає за що, - промовив цей лускатий пройдисвіт і почав ржати, наче дурний кінь в дощ.

- Як це немає за що похвалити?! Вчора я прекрасно виглядала на тому прийомі і всі це бачили, а ти мені навіть крихітного компліментика не зробив, гад!

- Ти гарно виглядала, бо сукню і прикраси підбирав тобі я, а у мене ідеальний смак, тому це більше навіть моя заслуга була. Крім того, нагадати тобі про те, що ти зробила з бідолашним віконтом, а потім взагалі втратила контроль над власною магією. І за що мені тебе хвалити, Вівіан?

- Козляра безсердечний ти, а не дракон! Йолоп вогняний! - сердито промовила я, вставши з ліжка.

- Гарненька піжамка, Блекроуз. Через годину я чекаю тебе в їдальні. Поїсиш і поїдемо разом за покупками, - сміючись, промовив Валькрейн.

- Я тебе ненавиджу! - крикнула я, схопивши одну із подушок і кинувши нею в дурну драконячу голову. Принаймні саме туди я в цілилась, але цей паскудник спопелив мою подушку.

- Я ненавиджу тебе більше, відьмо. Бо ти біда ходяча, - сказавши це, бісів герцог вийшов з моєї кімнати.

А я від злості кинула в двері ще одну подушку.

Падлюка крилата! До кожної дрібниці прискіпується! Ну, нічого! Я тобі сьогодні влаштую, Валькрейне! Ти надовго запам'ятаєш у мене ці покупки!