13 Рейвен Даркстоун

Минуло менше двох тижнів, як я повернувся в столицю. Ми нарешті виграли війну і це не могло не тішити.

Я доклав максимум зусиль, зробив все можливе та неможливе, щоб вирвати цю перемогу для свого королівства і людей, які в ньому жили.

Я дуже не хотів йти на сьогоднішній прийом, але король сказав, що всі генерали обов'язково мають там бути, щоб всі могли побачити героїв війни.

Відмовити його величності я не міг, тому вирішив побути там годинку і драпанути додому або ще кудись.

Мене бісило все довкола, але я тримався з усіх сил і рахував кожну хвилину. На полі бою і то легше було, ніж в королівському палаці серед усіх цих дуреп, що намагалися привернути мою увагу.

В черговий раз поглянувши на годинник, я подумки вилаявся і хотів підійти до столу з напоями, коли до зали зайшли герцог Валькрейн і його дружина.

Вже кілька днів вся столиця стояла на вухах через таємний шлюб дракона з якоюсь відьмою. Всі тільки й чекали, щоб побачити, що то за відьма така. Навіть мені стало цікаво, хто ж це зміг вкрасти серце того пихатого блазня.

Коли я побачив, кого веде під руку Ердан Валькрейн, у мене перехопило подих і на мить навіть потемніло в очах.

Це була Вівіан... Я не міг помилитися... П'ять років назад я був закоханий у неї по самісінькі вуха, але освітчитися так і не встиг, бо вона зникла.

Я кілька місяців її шукав, але так і не зміг знайти. Моя кохана наче в повітрі розтанула. Я так страждав тоді, що не знав, куди себе подіти.

Саме тоді почалися перші сутички на кордоні з ворожим королівством і я поїхав на війну. З того часу минуло п'ять років.

Вівіан з'явилась так само неочікувано, як і зникла колись.

Я стояв і дивився на неї, не вірячи власним очам. Моє серце калатало, наче навіжене, а в голові панував справжній хаос.

Яка ж вона красива... Ідеальна у всьому. За цей час, що я її не бачив, Вівіан стала ще вродливішою.

Валькрейн представляв свою дружину королівській сім'ї, а я не міг відірвати від неї погляд.

Я одночасно відчував неймовірне щастя і страшний біль. Я був щасливий бачити Вівіан знову, але те, що вона була поряд з іншими чоловіком, розбивало моє серце.

Я вже був не тим сором'язливим юнаком, що боявся підійти до дівчини, яка йому подобалась. За всі ці роки я стільки разів був на волосинці від смерті, кілька разів мало не загинув від поранень. Тепер я вже нічого не боявся, а доля заборгувала для мене щастя.

Помітивши, що герцог Валькрейн відійшов від своєї дружини, щоб з кимось порозмовляти, я не став втрачати такий шанс і підійшов до неї.

З близька Вівіан була ще вродливішою. Хто ж таку красу без нагляду залишає? Теж мені дракон... Геть не вміє він свої скарби берегти. Та мені це тільки на руку.

- Доброго вечора, ваша світлість. Я - Рейвен Даркстоун. Дозвольте запросити вас на танець, - промовив я, уважно роздивляючись і запам'ятовуючи кожну рису її обличчя.

- Доброго вечора, генерале... - далі договорити вона не встигла, бо припхався її бісів чоловік.

Чорти вхопили б за хвоста цього клятого дракона.