9 Вівіан Блекроуз

Я саме виходила з кімнати, коли почула розлючений голос герцога Валькрейна.

Оце так... Чоловік у мене фіктивний, а гарлапанить, наче справжній. І чого так верещати? Йолоп хвостатий!

- Блекроуз! Негайно поясни мені, що тут, в біса, відбувається! Що ти вже накоїла і коли тільки встигла?! - сердито кричав герцог, спопеляючи мене своїм драконячим поглядом.

- Як що? То все ти, Валькрейне! - відповіла я, склавши руки на грудях і гордо задерши підборіддя.

- Я?! До чого взагалі я тут?! - ошелешено поцікавився дракон, дивлячись на мене, як троль на ельфа.

- Як це до чого?! А хто мені сказав займатися благодійністю?! Я й зайнялася... - відповіла я, закотивши очі.

- Ти з мене знущаєшся, відьмо?! Яке відношення має благодійність до того, що відбувається у нас біля воріт?! - ще більше розізлився Ердан Валькрейн.

- Саме безпосереднє. Благодійність - це що? Взяти гроші в одних і віддати на нужди інших, - почала пояснювати я, щоб хоч якось втихомирити цього навіженого дракона поки він зовсім не оскаженів.

- Я чудово знаю, що таке благодійність! Ти геть за дурня мене маєш?! Що ти накоїла, Вівіан?! Розповідай негайно, бо не знаю, що зараз з тобою зроблю! - продовжив кричати цей ненормальний.

Теж мені аристократ... Нуль витримки і манер, а ще герцог... Тьфу! Сором якийсь, а не чоловік. Ще й такий тугий. За що мені це все?

- Ти сказав мені зайнятися благодійністю, я зайнялася, а тепер ти стоїш ту і волаєш, наче ельф, якому вуха мнуть.

- Значить це через твою благодійність отой натовп диких обірванців з возами, повними  якогось мотлоху, намагається зламати наші ворота? - запитав Валькрейн, піднявши брову.

- То не "дикі обірванці", а всього лише розбійники з лісу, що знаходиться неподалік. Я поїхала до них і попросила віддати все награбоване мені на благодійність. От вони і привезли мені своє  добро. Піду заберу все і подумаю, як краще  використати це, щоб допомогти бідним, - пояснила я.

Кілька секунд герцог Ердан Валькрейн дивився на мене, навіть не кліпаючи.

- Вівіан, ти сама попхалася в ліс, щоб знайти там розбійників і забрати награбоване ними собі на благодійність? - перепитав дракон якось дивно на мене витріщаючись.

- Ага ... Я сказала, щоб розбійники привезли все до маєтку герцога Валькрейна, де я буду на них чекати. Я й не думала, що вони так швидко з'являться... Планувала все це провернути, коли ти завтра будеш на роботі, щоб не турбувати різними робочими моментами...

- " Робочими моментами"?! Блекроуз, ти своєю магією змусила лісових розбійників віддати тобі награбоване! Якого біса тебе взагалі в ліс понесло?

- За грошима. Все заради допомоги бідним.  Я всього лише була слухняною дружиною і виконала твоє завдання...

- Вівіан, коли я сказав тобі зайнятися благодійністю, то мав на увазі, що ти просто будеш брати мої гроші і допомагати бідним, хворим і сиротам. Розумієш?

- Якщо ми будемо роздавати гроші направо   і наліво, то що ж нам залишиться? Мені тут ще цілий рік жити... 

- Блекроуз, у мене багато грошей. Якась -там благодійність нічим нам не зашкодить.

- Наскільки багато? - вирішила я уточнити цей момент.

- Дуже багато.

- А можна конкретніше? - не здавалась я.

- Вівіан! - розлючено гаркнув дракон.

- А я що?! Я ж тільки за наші статки хвилювалася... Не хочеш казати, то й не треба! Роби, як знаєш. Мені тут лише рік жити. А що там далі буде - байдуже! Знайдеш собі якусь ледачу та пустоголову аристократку і вона пустить тебе по світу з торбами!

- Блекроуз, я - надзвичайно багатий! Рід Валькрейнів - один з найбагатших в королівстві. Мене неможливо розорити. Скажеш, скільки грошей тобі потрібно на благодійність і я дам. Більше ніякої самодіяльності! І не смій вештатися лісами та водитися з розбійниками! Я тобі забороняю! Ти мене зрозуміла, Вівіан?!

- Зрозуміла... А що ти зробиш з тими щедрими чоловіками, які так хочуть віддати мені свої пожертви?

- " Тих щедрих чоловіків" я накажу заарештувати і відправити до в'язниці, а їхні " пожертви" повернуть тим, у кого вони їх відібрали. А зараз - марш до себе в кімнату! І краще не трапляйся мені на очі сьогодні, - видавши оце все, мій пришелепкуватий фіктивний чоловік розвернувся і поспішив на вулицю.

От, йолоп ... Такий чудовий план зіпсував... Я ж все продумала. І бідним би допомогла і грошики цілі б залишилися. Невдячний, хвостатий бовдур!