8 Ердан Валькрейн

Останні кілька днів вся столиця стояла на вухах від новини про те, що я одружився з якоюсь безродною відьмою, яку привіз із провінції.

Щодо " безродної", то вони дуже помилялись, бо Вівіан походила із досить древнього відьомського роду, який володів сильною та небезпечною магією.

Ніколи не думав, що буду хвилюватися через якийсь - там королівський прийом, але цього разу я сильно через нього переймався.

А все тому, що мав привести в королівський палац Вівіан і представити її всім, як свою дружину та герцогиню Валькрейн.

Я не знав того, наскільки добре ця зеленоока біда зараз здатна контролювати власну магію і це мене неймовірно турбувало.

Приїхавши додому, я одразу поговорив про це з Вівіан. Коли відьма сказала, що у неї немає проблем з контролем магії, я видихнув з полегшенням. Бо навіть не хотів уявляти собі того, щоб було, якби наш король чи хтось із аристократів потрапив би під вплив її магії спокуси. Тільки грандіозного скандалу і великих проблем мені зараз не вистачало для повного щастя.

Вже й так всі столичні газети третій день поспіль тільки й пишуть про те, що начальник Таємного Управління, герцог Ердан Валькрейн, неочікувано одружився на нікому невідомій відьмі.

Тільки ледачі зараз про нас з Блекроуз не пліткували і не висовували різноманіті теорій з цього приводу. Чого там тільки не було. Хтось навіть пустив чутку, що у нас з Вівіан є позашлюбна дитина, яку ми від усіх приховуємо, бо з нею щось не так.

Але більшість столичних пліткарок сходилися на тому, що я одружився, бо відьма завагітніла від мене.

Плітки не особливо мене хвилювали, а от те, хто так старанно хотів позбутися від нас з Блекроуз - дуже навіть.

Останнім часом в столиці нашого королівства все було аж надто тихо і спокійно, але саме це мене і непокоїло. Я боявся того, що це була тиша перед бурею.

За ці кілька днів ми з Вівіан майже не перетиналися. Я весь час проводив на роботі в управлінні, а коли повертався додому, то відьма була в бібліотеці або гуляла в саду чи сиділа у себе в кімнаті.

Зазвичай Вівіан поводилась тихо і не привертала до себе уваги, але сьогодні дещо сталося.

Повечерявши, я вже збирався піти до себе в кабінет, щоб завершити деякі справи, коли  почув чоловічі крики на вулиці.

Коли я визирнув у вікно, у мене мало щелепа від подиву не відпала. Та що ця паскудна відьма собі думає?!

Не знаю, що я з нею зараз зроблю! Нехай тільки знайду...