22. Ну що, ти готова?

— Вередухо, щось ти погано їси, — нахиляючись до мене, шепоче Северин. Йому вистачило розуму сісти за столом поряд зі мною і я тепер як не голках.

Думки долають, питання мучать, бажання не дають спокою!

— Просто я згадала, що цілуюся набагато краще, коли голодна, — так само відповідаю йому у вухо пошепки, щоб нас не дай боже не почули.

— У принципі, це логічно. Але під час танців ти все розтрусиш і до того моменту знову будеш голодною, — гад такий, як же вміло він мене дражнить. — Тому давай, налягай на м'ясо, бо сили тобі ще знадобляться, — і підкладає мені на тарілку пів порції шашлику.

— Навіщо? Для танців чи щоб дістати язиком до ваших гланд, Северине Назаровичу? — я теж вмію доводити до нервового тіку. Він бідолашний аж завмер на три секунди. Потім здригнувся й шумно зітхнув.

— І не тільки, — багатозначно посміхається у відповідь своєю коронною хижою усмішкою.

За столом гучно та весело. Його друзі згадують якісь приколи, змагаються хто скаже більш оригінальний тост, трохи обговорюють політику та економічну ситуацію в країні.

Дивлячись на брата, розумію, що Єгор уже об'ївся, але чомусь продовжує гіпнотизувати шматок м'яса на своїй тарілці, а Діва гіпнотизує Єгора. Зоя трохи занудьгувала, тому вона перша схопилася з місця зі словами:

— Шановні відпочиваючі та гості нашої садиби, а тепер настав час потрясти дупами. Давайте розважатися і почнемо ми з конкурсів!

  У центр столу поставили величезну вазу, в яку перед цим ми кидали записочки з побажаннями. Я також написала парочку. І хоч би вони мені не попалися.

Прикольно дивитись, як Вася читає дитячий вірш, а кремезний Сан Санич намагається заплакати. Але коли Евеліна почала... кукурікати, я відчула, що всесвіт на моєму боці. Аж кайфанула.

Але коли свою записочку витяг Северин, у мене навіть подих перехопило. Отака тепер у мене на нього нездорова реакція.

Чи навпаки здорова?

— Та ну… — супиться. — Хто це вигадав? Співати? Мені? Ще й попсу? Саме ці слова?

— Дай гляну! — Зоя вихоплює у нього клаптик того паперу, читає та заливається сміхом. — Бооожееее… хочу це побачити! Зараз увімкну тобі музику! — Дістає свій телефон у пошуках мінусовки.

Я впізнаю пісню з перших акордів. Хижому дають мікрофон…

Ця бородата зараза знаходить поглядом мене і… співає:

— Але чомусь я знову тут… а-а-а-а у тебе в спальні серед ночі… а-а-а-а…

Мені захотілося впасти під стіл і там себе ущипнути. Ой я не можу, це так смішно і водночас так… мило.

Чорт забирай… я в нього закохуюся. Все… мені хана.

— Бідолашні, ледь животи собі не понадривали, — бурчить Северин. — Авжеж, співати я не вмію. Натомість у мене чудово виходять інші речі. Чия черга? Анно, твоя?

Довго кручу рукою у вазі, сподіваючись, що мені трапиться щось легке, на кшталт чхнути. Але ні…

— Вибрати партнера та станцювати під музику Боллівудського хіта індійський танець, — читаю вголос. Ну, це точно Марта написала, бо вона захоплюється східними танцями. — Ой… боюся, що я та індійські танці знаходимося на різних полюсах, — бурмочу. — Я не вмію, я недостатньо гнучка.

— Хм, вона ще й не гнеться, — тихенько хмикає Северин, опинившись поряд зі мною. Мабуть, хоче, щоб я його все-таки стукнула. — Зоя, врубай музон, ми з Анею зображатимемо індійські пристрасті. Ти ж не проти, якщо я буду твоїм партнером? — Запитує в мене цей нахаба. — А от якби ти прокидалася на світанку і робила разом зі мною розминку, проблем із гнучкістю у тебе б не було. Я тобою займуся, вередухо.

— Мені аж пищати хочеться від усвідомлення того, в яких надійних руках я опинилася, — корчу йому пику.

Зоя включає щось індійське і… Це просто треба бачити, звичайно, якщо не помреш від сміху. Хижий прямо на очах перетворюється на короля Боллівуда, прям Шахрух Хан, йоли-пали.

— Не знала, Северине Назаровичу, що ви у нас фанат індійських фільмів. Напевно, в молодості вас від екрану телевізора не можна було відірвати чи ви досі тишком-нишком вечорами «Зіту та Гіту» переглядаєте? — кручу ручками, але індійським танцем це назвати не можна.

— Анька, я тебе приб'ю, — видихає він мені в обличчя. — Якщо так зухвало мене дражнитимеш…

— І що ви зробите? М-м-м? — А я вже не можу зупинитися. Тому що під час цих танців мною раптом опанувало бажання народити від нього дитину. Здуріла! Ось настільки він харизматичний. Зараза така... — Чого мовчите, Северине Назаровичу? Відшльопаєте чи затягнете мене до своєї спальні?

— А ти, я дивлюся, вже дочекатись цього не можеш, — він теж за словом у кишеню не лізе. — Потерпи, вередухо, гості ще не розійшлися.

Я не знаю, що відбувається, але іскрить між нами неймовірно!

Потім гості надумали грати в крокодила, я теж беру участь, але думками вже не з ними. Насамкінець, умовивши Хижого, який терпіти не може попсу, що раз на рік він може зробити виняток, ці невгамовні влаштували дискотеку.

Мені постійно хочеться себе ущипнути, особливо дивлячись на те, як пластично рухається Северин! Виявляється, мій бос уміє танцювати! І при цьому має такий вигляд наче він найбажаніший чоловік у цій частині півкулі.

І ось коли гості почали розходитися спати, чорт би їх схопили, я думала вони до ранку не вляжуться, мені раптом стало трохи страшнувато.

— Ну що, вередухо, хочеш покажу тобі мій винний льох? — підійшовши ближче, Хижий бере мене за руку. Щоб не втекла, мабуть.

— Ми це робитимемо в льосі? — роблю великі очі, забувши, як дихати.