19. Поцілуємось?

— Відчуй воду, Анно. Не потрібно стискатися та кам'яніти. Вода тобі не ворог, якщо знати, як правильно у ній поводитися, — вимовляє таким спокійним інструкторським голосом, ніби це не він щойно озвучував мені пункти «як стати дружиною Хижого». — Довірся мені. Я тебе тримаю. Розслабся, вередухо. Жінці важливо вміти розслаблятися поряд із чоловіком.

— Дивлячись з яким, — я не можу розслабитися, тому що змушуючи себе не думати про його слова про поцілунки, навпаки, тільки про це й думаю.

Ти подивися, який балуваний, поцілунки йому лише ексклюзивні подавай! У мене, наприклад, взагалі немає своєї манери цілуватися. Тож я пролітаю, як фанера над Парижем і весело махаю рукою. Не бути мені коханкою, не бути мені дружиною цього владного бороданя. Хоч би якась п’явка заповзла йому в плавки та помстилася за мене!

Не дуже то й хотілося виходити заміж за боса.

Може й справді краще звільнитися доки все не зайшло надто далеко? Адже я й так вже цей процес майже не контролюю. Ага... а за квартиру мені тоді чим платити? Поки Єгор вчиться, я змушена крутитися наче та білка в колесі.

— Насправді, Анно, я знаю про тебе набагато більше, ніж ти гадаєш. Я за тобою спостерігав.

— Спостерігав? У щілинку? Обов'язково треба шокувати мене, саме коли я борсаюсь у воді? — намагаюся стати на ноги, але Хижий не дозволяє.

— Зроби глибокий вдих. Синхронно розсовуй руками воду, наче штори, і працюй ногами. Погляньмо, на що ти здатна.

Спочатку заінтригував, а тепер подивимося, на що ти здатна. Тільки вийти з води та вимагати пояснень! Ось на що!

Коли це він за мною підглядав?

— Ти тоді ще не була моєю асистенткою, а лише кілька днів, як почала стажування у відділі кадрів, — Северин немов думки мої читає. І знову цей незворушний тон. — Я тебе побачив під час обідньої перерви. Ти мені сподобалася. І я пішов слідом за тобою, піддавшись якомусь… незрозумілому пориву. Тебе понесло до супермаркету на протилежній від нашої офісної будівлі стороні вулиці. Я спостерігав, як ти вибирала овочі. Судячи з набору, мабуть, увечері збиралася варити борщик. Подумки навіть поставив тобі галочку, що ти така гарна господинька, ще й економна. Ти так смішно морщила свого носика, нюхаючи капусту. І майже виконала акробатичний номер, допомагаючи якійсь бабусі дістати пляшку мінералки із верхньої полиці. Враховуючи, що твоїм обідом стала дешева булочка, я зрозумів, що ти геть у скруті. І був готовий підшукати тобі в нашій компанії іншу, більш високооплачувану вакансію, та моя помічниця, роблячи у себе вдома генеральне прибирання, впала з підвіконня і зламала ногу. І я раптом зрозумів, що це сама доля нам про щось натякає. Тож взяв тебе своєю асистенткою.

Трясця, сказати, що я зніяковіла, значить нічогісінько не сказати! Він мене своєю відвертістю роззброїв та повністю знешкодив! Я автоматично стала головою його фанклубу і водночас мені тепер ще більше здається, що у нас із Северином нічого не вийде.

— Усе ви вигадуєте, Северине Назаровичу, я б вас точно помітила. Двометрова бородата шафа навіть у супермаркеті в очі впадає.

— Ти ще тоді не знала, хто я. Це було до того, як ти виштовхнула мене з ліфта. Пам'ятаєш? Коли ти губишся або ти налякала, то стаєш такою гарненькою злюкою. Але я певен, Анно, ти вмієш бути ніжною. Якось я відчую це на собі.

— Ви надто самовпевнений тип!

— Занурися глибше у воду. А казала, що не спливаєш, — тисне долонею на мою п'яту точку. Соромно сказати, але мені так приємно від його дотику. Ох ... — Не треба виставляти дупцю, бо я тільки на неї й дивлюся. Ти помітила, що майже пливеш? — Вигукує так радісно і з такою гордістю наче нас знімає прихована камера.

— Це все через стрес. Іноді він найкращий мотиватор, — плюючись водою, хапаю його за руки. — Все, я втомилася. Хочу на берег. Але спочатку скажу дещо, — дивлюся йому в очі, щоб бородата зараза жодної моєї емоції не пропустив. — У мене стандартне ставлення до людей похилого віку, тварин та дітей. Хтось із них мені подобається більше, хтось менше. І гумор я начебто розумію, і гроші на вітер не звикла жбурляти, бо життя змусило навчитися витрачати ощадливо. Не знаю щодо вірності, таких випробувань доля мені не підсовувала, але цілуватися я точно не вмію. Тож…

– Сьогодні вночі. Коли всі розійдуться спати. Ми спробуємо, — заявляє Северин із залізобетонною рішучістю.

— Що спробуємо? — щиро не розумію, не дозволяючи собі здогадуватись, бо це…

— Поцілуємось, — усміхається Хижий на всі свої тридцять два, виблискуючи зухвалістю.

— Це щось новеньке, щоб чоловік анонсував перший поцілунок, — нервово кліпаю, мабуть, вже потребуючи заспокійливого. — Чи це наказ боса? А барабанний дріб буде, що оголошує про початок експерименту?

— Анюто, з таким гострим язичком, ти точно вмієш цілуватися. Впевнений, у тебе величезний та невитрачений поцілунковий потенціал.

— Северине Назаровичу, ви трохи пришиблений? Скажіть чесно?

— Ну, так тож через тебе, — знизує плечима, свердлить мене глузливим поглядом і посміхається.

— А ви впевнені, що я хочу з вами цілуватися?

— Чомусь ні краплі в цьому не сумніваюся, — відказує, заламуючи брову.

Не знаю, це вже дивна розмова між босом і підлеглою чи нам ще є куди рухатися?

— І якщо вам не сподобається ви одразу ж мені про це скажете? Чи будуть повторні тури? Просто хочу розуміти, до чого готуватися? — ох, щось моя іронія дуже вже скидається на паніку.

— Я завжди говорю правду, Анно. Як і ти. Все стане зрозуміло з першого разу. Згодна?

Якогось біса киваю. Боже, Анно, і на що саме ти щойно погодилася?!

Мої хороші, а ви вже бачили, що у мене стартувала ще одна новинка?) «Отруєна ніжність»! Це історія Платона Молота. Тож, якщо ви хочете знову зустрітися з Каєю, Акімом та цьоцею Євою – приєднуйтесь до читання! А хто не знає, про кого це йдеться, пропоную зазирнути до завершеної історії «Грішна любов» поки вона ще безкоштовна. Але це ненадовго.