18. Список випробувань

— Ох, Анно, ти дограєшся, що по ходу так і станеться!

Ти дивись, не розгубився, не злякався. Думала, відпустить, все переведе на жарти, але де там! Таки заніс мене у воду!

— Тільки перш, ніж стати моєю дружиною, Анно, тобі потрібно пройти деякі випробування.

— Так і знала, що на цю вакансію шалений конкурсний відбір. І що за випробування? Я не повинна спливати, коли мене топитимуть? Запевняю, я не відьма! Що ще там в списку «причарувати незворушного»? Знайти проліски взимку, стрибнути в окріп і виринути красунею, народити відразу трійню? Підібрати трирівневий пароль до сейфа, де лежить ваше черстве серце, Северине Назаровичу? А до коханки вимоги не такі жорсткі? …Дідько! — наступне, що я бачу, то це як наді мною стуляється товща води, в яку я булькнула з головою. Точніше, куди він мене кинув!

Борсаюся, як те незламне кошеня. Намацую ногами дно. Виявляється, мені по груди. Але я вже в сказі, я лютую. Розумієте?

Відчувши опору, засліплена водою, але точно знаючи, що він поруч, намагаюся оббризкати цього нелюда. Тому махаю руками на всі боки, поки Хижий знову не притискає мене до себе.

Так міцно, що я навіть сіпнутися не можу.

— Який же ви паршивець, Северине Назаровичу! Мені вода потрапила в очі та у вуха! І, здається, я наковталася! Це ви зараз довимахуєтесь, що я звільнюся до біса! Візьмете Евеліну собі в помічниці, її навіть не доведеться вмовляти стрибнути у ваше ліжко. У-у-у… Відпусти! — гарчу, намагаючись поворухнути хоча б рукою.

— Не відпущу. Ще жодна жінка не доводила мене до такого божевілля, як ти, Анно. Я дуже хочу, щоб ти поступилася і саме ти опинилася в моєму ліжку. Я вже цим буквально марю, особливо ночами. Але я не змушуватиму тебе і не вмовлятиму. Волію, аби ти сама захотіла. І навіть якщо ми все-таки опинимося в одному ліжку, мені справді може здатися, що для тебе бути моєю коханкою вже недостатньо. Ти надто яскрава. Тебе хочеться забрати собі всю, — сильно притискаючи мене до своїх грудей, вимовляє, упершись підборіддям у мою маківку.

— Мріяти не шкідливо, — відказую, і кожне слово колюче.

Дав бог характер, щоб усі чоловіки від мене розбігалися.

— Вередухо, що тебе бентежить? Адже точно не борода і не мій вік? Говори зараз. Тому що потім почнемо плавати, і хіба мало як там складеться, — намагається іронізувати, але по коливаннях у голосі, розумію, що йому дуже важливо це знати.

— Насправді мене не цікавлять любовні інтрижки з начальством. Як ви взагалі могли мені запропонувати бути вашою коханкою, знаючи, що я не легковажна лялька? Чи ви взагалі не потрудилися мене дізнатися, Северине Назаровичу? Я хочу закохатися і щоб у мене також закохалися… по-справжньому. Хочу стабільних стосунків, а не цих незрозумілих ігрищ. Але з босом такі стосунки неможливі!

— Чому? — Він ще й питає.

— По качану! Ви ж розумний чоловік, хіба я мушу вам розжовувати?

— Ань, і давно ти себе в ці стереотипи запхнула? Чудо імпульсивне, чи зручно тобі в цих колючих рамках? А може просто… закохаємось? Тобі вже до цього трохи залишилося, — у його голосі бринять виразні смішинки, бо його це, певно, забавляє. Такий собі любовний екстрим між п’явками та конкурсами.

— Що???

Намагаюся задерти голову, щоб зазирнути в ці зухвалі очі. Тобто, на його думку, я за пів кроку від того, щоб закохатися в нього до нестями та втрати свідомості, а йому ще треба оцінити мою кандидатуру, підходжу я на роль незамінної та єдиної чи вище коханки мені не стрибнути?!

— Поцілунок. Це перше випробування. Мене цілували різні жінки, але щоразу не так, як мені того хотілося. Я зрозумів, що свою обраницю я впізнаю за манерою цілуватися.

Потім вірність. Якщо моя дівчина заглядається на інших чоловіків — одразу до побачення.

Далі те, як вона ставиться до грошей, літніх людей, тварин, дітей та гумору.

Я, трясця, абсолютно шокована, що Северин повідомляє мені це таким серйозним голосом. Відчуваю себе першою в списку, йоли-пали. На виліт.

— Пф! І коли всі пункти збігатимуться, у вас щось клацне? Кохання так не включається, Северине Назаровичу, практичний ви наш. Поки мені остаточно не захотілося вас придушити, у вас ще є шанс повчити мене плавати, — розуму незбагненно скільки стресів від однієї бородатої зарази.

Я знаю одне. Потрібно зіскочити з цієї теми, охолонути, абстрагуватися та подумати.

Одна проблемка. Як абстрагуватися, коли він постійно поруч, коли його руки… ох… кладуть тебе на воду і, здається, не збираються відпускати?