16. Чесно, я старалася

Темно-сині, з логотипом «Плейбой», грайливий та зухвалий кролик з краваткою-метеликом, який прозоро натякає, що власник ще той сексуальний хижак. Отакі сьогодні на Северині плавочки, ось такі ми іронічно-самокритичні.

Боже, таке враження, що я потрапила в якусь паралельну версію нашого всесвіту, де мій бос просто …у-р-р-р сексі, де він вміє жартувати та спокушати, де дозволяє залізти йому на плечі і навіть не приховує, що його дико штирить від нашого протистояння.

І куди тільки подівся той грізний злюка з офісу, цинічний, пунктуальний зануда, від якого хотілося втекти та сховатися? А раптом це чудовисько повернеться в самий невідповідний момент?

— Анно, пішли у воду, — Хижий торкається моєї руки. Легенько, щоб вивести зі ступору. — Твій брат із Зоєю теж у нашій команді. А ще Аркадій та Поліна. Сан Санич пошкодив плече, тож він буде суддею. Готова?

— Не те щоб я вміла грати у водний волейбол, враховуючи мій страх води, — бурмочу, бо моя впевненість тане як той пломбір. — А можна я все-таки з берега помилуюся?

— У-у, виключено. Просто відбивай м'яч і бажано, аби він перелетів через сітку. Ти навчишся. У нас із тобою на двох буде дві пари рук. Головне, не зісковзни з моїх плечей. Стискай своїми стегнами мою шию так наче… Ну, ти зрозуміла, — багатозначно хмикає типу не хоче торкатися пікантної теми.

Нічого я не зрозуміла, взагалі не уявляю, що це буде.

Ох, відчуваю, що мене випадково втоплять, а потім три дні шукатимуть з водолазами.

Заходжу у воду і скрикую. Після палючого сонця вона здається такою холодною, аж подих перехоплює. У мене всередині й так все у вузол зібралося від однієї тільки думки, що я осідлаю боса, а тут ще й дрижаки додалися.

— Залазь! — командує Хижий, присідаючи у воді.

Легко сказати! А триматися за що? Я якщо й каталася у чоловіка на шиї, то в далекому дитинстві, у тата на плечах.

З горем навпіл я на нього таки видерлася, хапаючись то за волосся, то за обличчя. А потім… почала безперервно пищати та хихикати. Мабуть, щось нервове. Який там збіса волейбол, коли мене тут дико лоскоче його борода!!!

І чим сильніше я стискаю стегнами шию Северина, тим відчуття посилюються і я вже практично заливаюся сміхом!

— Анюто, ти мене зараз або задушиш, або подряпаєш очі, — Хижий вже й сам не в захваті.

— Северине Назаровичу, якби ви ще головою своєю не крутили. Я не можу інакше, боюся зісковзнути. Тримайте мене! За ноги!

— Не хвилюйся, я тебе не загублю. Тебе вже на всю округу чути. Не здумай триматися за мої вуха! Трясця! О-о-о, це щось із чимось! — гарчить Хижий, але по-доброму, бо йому теж смішно.

— Мені просто треба звикнути. Якийсь необ’їжджений мені попався жеребець, неприборканий, — бурмочу, пристосовуючись.

— То приборкай. У тебе є всі шанси, дівчинко, — відповідає з якимсь новим збудженим придихом, погладжуючи мої ноги.

Навіть не знаю, як я відбиватиму той м'яч. Трусь дупцею об плечі боса і думки мої зараз зовсім не про волейбол і командну гру. Усередині закипає бажання такої сили, що я навіть забула про те, що боюсь води.

Потрібно терміново себе чимось відволікти, подивитися, як дають собі раду інші, як там тримається мій Єгор.

Зоя сидить у нього на шиї, як у себе вдома, інші дамочки теж граційно сидять на чоловічих плечах. І тільки я вовтузюся наче воша на сковорідці, обіймаючи боса ногами і відчуваючи його усіма своїми нижніми чакрами.

— Починаю підозрювати, що ти ніяк не всядешся, тому що тебе це збудж… — позбавляю його можливості говорити, затиснувши йому рота долонею.

Але бородатий спокусник не здається, намагається вкусити мене за пальці, потім мої пальці потрапляють йому до рота, точніше він їх засмоктує…

Ой, мамочки… Зараз зістрибну і сама пірну на дно. Цей чоловік мене доконає у своєму прагненні довести мені, що я його хочу, що він моя мрія. Вочевидь в нього починає виходити.

Сподіваюся, за нами ніхто не спостерігає, і ніхто не бачить, що за сексуальні ігри тут відбуваються. Так і хочеться нахилитися до його вуха та поцікавитися, чи не тиснуть йому зараз його плавочки?

— Ну ми гратимемо чи як? — вигукує Вадим, тягаючи на своїх плечах Марту.

Евеліна сіла на Васю, Олена на свого брата Макса, а Аркадій вибрав Поліну, бо вони, виявляється, одружені.

Чесно, я старалася. Як могла у моїй ситуації. Одного разу навіть відбила м'яч і він перелетів через сітку. Але наша команда програла, бо напевно не тільки я майже не думала про цей клятий м'яч. Впевнена, Северин також сконцентрувався на зовсім інших відчуттях.

— Ті, хто програв, роблять масаж переможцям! — радісно репетує Макс. — Дівчатка хлопчикам, хлопчики дівчаткам. Я вибираю Анюту!

— Ага, помрій, піди побулькай у воду. Ті, хто програв, готують вечерю. І крапка, — незважаючи на те, що це його друзі, Северин включає боса та тон, з яким не сперечаються. — Що ж ти, вередухо, така боягузка? Адже казав, не впадеш. На перший раз прощається, але нам доведеться потренуватися.

— Будете мене тепер на річку щодня тягати? — Так не хотілося з нього злазити. Тепер іду берегом якось невпевнено, ноги підкошуються, як після секс-марафону.

— Спокуслива пропозиція. Я подумаю. Може, коли залишимося вдвох, обмежимося басейном.

— Я теж подумаю.

— Інтригуєш. Про що вередуха зібралася думати?

— Ань, ну ти сьогодні вчитимешся плавати? — Втручається в нашу розмову Аркадій.

— Буде, але зі мною, — відповідає замість мене Хижий. — Зараз трохи відпочинемо після гри та підемо запливати на глибину.

Ти дивися, він уже все вирішив і запланував для мене нове катування. І як мені вистояти? А ввечері ще конкурси якісь...