15. Я відкритий для пропозицій

— Ну що, всі підкріпилися? Тепер у вас є сили йти на річку? — Хижому не терпиться змінити локацію.

— А конкурси там будуть? — цікавиться Марта.

— Конкурси будуть увечері. Обіцяю. На річці плаваємо та граємо у двоповерховий водний волейбол, — відповідає Северин, організовуючи своїх гостей.

Цікаво, які на ньому сьогодні плавочки?

— Двоповерховий? — здивовано перепитую.

— Угу, — хитро посміхається в бороду. — Це коли дівчата сідають хлопчикам на плечі.

— А чи не простіше розбитися на дві команди, чоловічу та жіночу? — У мене відразу ж виникло ще одне питання, але я його не озвучила.

Хто сидітиме на плечах у Хижого? Як це визначити? Методом жеребкування? А якщо ця честь мені випаде? О-о-о… навіть не знаю.

— Повір, тобі так навіть краще, ти ж плавати не вмієш, — бос явно вже передчуває цю гру.

— Хто плавати не вміє? — вигукує Аркадій. По ходу це саме він той знаменитий тренер з плавання. — Навчимо за дві секунди. Поки я тут, користуйся моментом, Анюто. У мене плавають всі та все! Вибирай, класика чи екстрим?

— Екстрим, це затягти мене на глибину та скинути? Ні, дякую, — трясу головою. — Тільки в компанії з моїм босом, йому ви точно не дасте втопитися.

— Та Хижий чудово плаває. Моя школа. Сівусю, ти чому ще не навчив свою помічницю? — Обертається до нього Аркадій.

— Не встиг. Зате ми вже вибрали їй купальник, — от гад такий. Знову підкреслив, оголосив для всіх, що між нами щось більше, ніж просто стосунки бос та підлегла. Але ж це неправда!

Що, Северине Назаровичу, позначаєте територію? Щоб хтось інший не посадив мене собі на шию?

— Ого, ти вибираєш своїй асистентці купальник? — дивується Олена. Ну ось, будь ласка.

— А що тут такого? Вона мені як рідна! — недбало знизавши плечима, Хижий бере сумку з рушниками.

Сан Санич тягне знаряддя для волейболу, Аркадій несе покривала, Вася міні-холодильник із закусками та напоями.

Дивно почуватися в центрі уваги, а так воно й сталося. Я сьогодні новина номер один.

Беру дві складені пляжні парасольки, щоб не йти з порожніми руками, але Северин відразу це помічає:

— Віддай парасольки братові. Нема чого важке тягати! Без заперечень!

— Але…

— Я кажу, ти слухаєшся, — тисне інтонацією і всім своїм авторитетом.

— А навпаки можна? — тихенько пирхаю.

— Я відкритий для пропозицій, — кидає, проходячи повз мене.

Краєм ока поглядаю на Єгора, на спроби Зої його розговорити. Чути тільки її, він лише киває й іноді о, Боже, навіть усміхається. Але боюся, що скоро їй такий формат спілкування набридне. І в кого він у нас такий?

Знаходимо місце на березі, де нікого крім нас немає, ніхто не заважатиме нам відтягуватися нашою галасливою юрбою.

Сонце пече, тож швидко ставимо пляжні парасольки.

Дівчата натирають свою ніжну шкіру кремом для засмаги. Всі окрім мене. Бо я про це навіть не подумала. Дурко на емоціях, що тут скажеш. Скинувши шорти та футболку, підставивши своє тіло ультрафіолету, насолоджуюся, заплющивши очі.

— Давай натру, бо згориш, і буде тебе потім Хижий сметаною обмазувати, — підходить до мене Зоя. — Чи ти на це й розраховуєш? Бачила, як тітки занервували? Ревнують. Особливо Евеліна. Але Олена теж може щось утнути, тож не втрачай пильності.

— Северин Назарович неодружений чоловік. Він вільний чинити, як йому заманеться. Це щодо вибору жінок. Я на нього не претендую.

— Ой, не бреши, — каже Зоя і, сміючись, шльопає мене по м'якому місцю.

— Гей, хуліганко! — Я аж підстрибнула. — А як тобі мій брат? Що скажеш?

— Чесно? — зітхає вона. — Емоційно-незрілий, несамостійний та закомплексований хлопець. Йому потрібно наростити стрижень характеру, щоб розуміти, чого він хоче від життя.

— Нічого собі. Жорстко. І де дев'ятнадцятирічна дівчина набралася стільки життєвого досвіду? — трохи неприємно, що вона ось так відгукується про мого брата, але я повинна визнати, що Зоя має рацію.

— Ми з хрещеним часто розмовляли вечорами. Це його філософія. Не ображайся. Єгор підросте та стане чоловіком. У двадцять один вони ще такі пташенята. Але я можу взяти над ним шефство.

— Буду лише вдячна. Йому не вистачає друзів, через це він почувається нещасним, — відчуваю, як моє серце стискається сестринською любов'ю.

— Тепер йому стане веселіше, але не дивуйся, якщо одного разу він наб'є собі татуху або проколе вухо. А ще я змінила б йому зачіску. Прямо зараз хочеться взяти ножиці та постригти його. …До речі, Ань, хочу щиро дати тобі пораду. Коли почнеться цей водний волейбол і Хижий вибере тебе у свою команду — не вимахуйся і не відмовляйся. Не можна допустити, щоб чиясь інша дупа всілася йому на шию.

— Зізнайся, у тебе зуб на Евеліну та Олену?

— Я їх недолюблюю. Мої батьки колись теж були у їхній компанії. Коротше… — хитнувши головою, не хоче заглиблюватись у подробиці. — Ці дві курки, на мою думку, не заслуговують на Северина.

— Я тебе почула, Зоя.

— Тобі доволі непогано у цьому купальнику. Іншу модель Хижий би й не дозволив би тобі вдягнути. …О, він чеше сюди. Піду твого білошкірого Єгора кремом натру, бо згорить дитина нафіг! — Зоя так швидко змилася, що я навіть оком кліпнути не встигла.

— Анно, — так, він йшов саме до мене. — Ти готова стати частиною команди непереможних?

— Пропонуєте вас осідлати, Северине Назаровичу?

Моє питання його розсмішило і не тільки. Так смішно кусає губи:

— Для початку пропоную просто зіграти у водний волейбол.