14. Благай мене зупинитися!

— Сістерс, а що в тебе з обличчям? — Запитує в мене Єгор, вийшовши з машини.

— Розслабилася після сонячних ванн, — бурмочу, опановуючи себе. — Як тобі краєвиди, Єгоре?

— Кльово. Багато зеленого, — знизує плечима мій братик йолоп.

Цікаво цієї його емоційної скупості можна якось позбутися?

— Ходімо, закинеш сумку до моєї кімнати, покажу тобі дім та двір, а потім познайомимося тут з усіма.

— А чого стільки приреченості в голосі? — мене вже дивує чи мене це вже мусить напружувати, що мій брат знає слово «приреченість». На мою думку, у двадцять один рік ніхто не повинен цим морочитися.

— У мене є підозра, що ці вихідні тягнутимуться вічно, — зітхаю, ухваливши рішення.

Якщо вже ця бородата зараза дозволяє собі провокувати мене з цією знущальною мікродозою сарказму та безсовісною спокусою — я драконитиму його у відповідь.

І подивимося, чим це закінчиться! Я подивлюся, як ти почнеш змінюватись в обличчі, босе! Це ж треба, він мене лизнув!

Першою назустріч Єгору вибігла Діва, стала йому радісно передніми лапами на плечі, той аж присів з переляку.

— Не бійся, вона просто добра лизунка, — «прямо як її господар» додаю подумки.

Будинок та територія дуже сподобалися моєму братові, якщо вірити його лаконічному — «суперово».

У альтанці вже подають другий сніданок. Саме час приєднуватись. М-дааа…

— А ось і ми! — натягую маску «душа компанії», легкої, товариської людини, яка вміє кайфувати та відриватися. — Познайомтеся, це мій молодший брат Єгор. Северин Назарович був такий люб'язний, що запросив його провести ці вихідні разом із нами. Єгорчику, — смикаю брата, — Познайомся з моїм босом. А це його хрещениця Зоя.

Якщо Хижий просто кивнув моєму братові, то Зоя, посунувшись, тут же потягла його сісти поряд із нею.

Бідолашний Єгор у шоці. Поглядає на мене з німими звинуваченнями. Це ж треба, підсунула йому дівчину і навіть не попередила. Бачу, як його русява шевелюра повільно стає дибки. Ну, купа вражень йому на сьогодні точно забезпечена.

А я тим часом, не чекаючи допомоги Северина, знайомлюсь із гостями, активно простягаю кожному свою руку. Запам'ятовую імена, кажу компліменти.

Вадиму сказала, що в того дуже мужні риси обличчя.

Олені, що в неї надзвичайно гарне волосся.

У Поліни помітила оригінальний кулон, у Аркадія офігенний годинник.

Зробила комплімент очам Сан Санича, вони в нього чорні, мов вугілля.

Зачарувалась ямочками на щоках у Василя та звернула увагу на прикольну футболку Максима.

Евеліні сказала кілька слів щодо її точеної фігурки. Це та, що поклала око на Хижого. Разом із Оленою.

І не змогла залишити поза увагою м'яку шкіру рук Марти.

Бородата зараза тільки сидить і спостерігає за мною ледь помітно посміюючись. А ще мені вдалося сісти прямо навпроти нього.

Тож, Северине Назаровичу, готуйтеся плакати і благати мене зупинитися!

— Сівусю, а куди поділася та твоя помічниця? Світлана, здається, її звали. Така приємна жінка, — Евеліні, яка дивиться на Хижого, як на манну небесну, не дуже подобається сам факт моєї присутності.

— Світлана зламала ногу і пішла на лікарняний. Її півтора місяця точно не буде, — кидає він у відповідь, одночасно слухаючи, що йому бурмоче на вухо Максим.

— О, значить, Анюта в тебе тимчасово! — Здається, Евеліні відразу ж полегшало.

— Не впевнений, якщо мене влаштує її витримка, я залишу Аню собі, — кинувши на мене багатозначний погляд, відповідає він своїй подрузі.

— На тимчасову вакансію ти міг би покликати і мене. Свого часу з обов'язками секретарки я справлялася просто блискуче, — не вгамовується ця фарбована блондинка.

А в мене так і свербить язик їй відповісти. Тримаюся з останніх сил, щоби щось не ляпнути.

— Елю, та ти цій молодій дівчині в підмітки не годишся. Далеко куцому до зайця! — замість мене її таки вкусив Василь. — Ти б забалакала Северина до втрати пульсу і звела б з розуму всіх його менеджерів своїм правилом трьох «не».

— Що ти таке кажеш? — спалахує вона скривджено. — Я висококласний фахівець!

— Ви мені ще тут посваріться, — втручається Северин. — У мене вже є помічниця. І кращої за Анну не знайти, — омг. Ось так просто, сказав і поставив крапку. Викуси Елечко.

Хижий автоматично заробляє відразу кілька плюсиків до карми. Захистив! Назвав найкращою!

Коли водила Єгора до будинку, встигла перевдягнути футболку. Вибрала з великим овальним вирізом. Тепер вона постійно сповзає в один бік, оголюючи моє плече. А ще я підняла та зав'язала волосся. Тож моя витончена шия теж дихає, але шкіру трохи поколює під поглядами Северина. Ні-ні та й зависне на моїй шийці.

На столі повно їжі, я не знаю, хто це все з'їсть. Соки, холодний чай, бамбл-кава. Млинці з якою хочеш начинкою. Риба, запечені на грилі овочі та свіжа нарізка. Бутерброди, фаршировані оливки. Очі розбігаються!

Та я почала із солодких млинців з сиром. Щедро полила їх клиновим сиропом і «звісно» (був у мене такий задум), поки несла до рота цей сироп накапав мені в декольте. Тому доївши млинець, смачно вимочую сироп з моїх опуклостей, сунувши руку за пазуху, й облизуючи пальчик.

Блін… І при цьому відчуваю на собі не лише погляд Северина.

— Це запрошення? — тихо питає бос, нахилившись до мене через стіл.

— Щось я не зрозуміла, про що ви? — вмикаю дурненьку.

— Радий, що ти вирішила розслабитися і розважитись, — змовницьки підморгує він мені і я розумію, що наступний крок за ним.