11. Любиш пончики?

Розмірене «тук-тук… тук-тук» таки змушує мене розплющити очі. Діва, махаючи своїм довгим, тонким хвостом, стукає ним об комод. Помітивши, що я почала ворушитись, стала передніми лапами на моє ліжко і почала радісно облизувати моє обличчя.

— Фу! Відчепись, лизунко! Та що ж це таке?! — Хапаю телефон і ховаюсь з головою під ковдру.

У моїй спальні немає замку зсередини і звичайно ж я здогадуюсь, хто запустив собацюру. Так і бачу цю картину, як він запихає свою спільницю всередину. Хитра бородата морда, яка знову снилася мені всю ніч!

На годиннику рівно сьома ранку. Вай-вай, Боже милий, Хижий таки зробив для мене виняток, знову не став будити на світанку, але не став оголошувати про це офіційно, адже великі боси не відступають від своїх принципів. Натомість він відправляє до мене цього хвостатого парламентера.

Цікаво, Северин підслуховує під дверима чи бореться зі спокусою піднятися до мене під якимсь приводом десь на кухні?

Схоплююсь, шльопаючи босими ногами по підлозі. Виглядаю за двері. Нікого. Діва з почуттям виконаного обов'язку помчала вниз. Северин, мабуть, пообіцяв їй за це дати смаколика. Теж мені коаліція рішучих.

Але я спускатися не поспішаю. Мені, як дівчинці, ще треба почистити пір'ячко. До того ж мій робочий день починається о восьмій. Потрібно буде обов'язково подякувати босу за таке небачене розуміння та поступливість.

Затримавши погляд на пакеті з бутика, шумно зітхаю. А ось з купальником поступатися не став, купив той жовтий, роздільний. Така вреднюга, що слів не підібрати. І мене лякає, що я вже за ним скучила. Цей прискорений пульс точно до добра не доведе.

Ось як цьому протистояти?

Набираю брата, слухаючи довгі гудки. Гризу нігті та починаю нервувати. Напевно, грав до третьої ночі, а тепер беньки свої продерти не може. Який там універ!

— Біля апарата, — сонно видихає в слухавку. — Сеструха з перевіркою?

— Хвилююся я за тебе, телепень ти мій ненаглядний. У тебе сьогодні пари. Починаються о дев'ятій. Не забув? Чи покликати сусідку, щоби проконтролювала?

— О-о-о… тільки не бабу Дашу, — стогне Єгор. — Вона й так щодня приходить із виглядом обласної санінспекції перевіряти, що я їв. Бурчить і погрожує познайомити зі своєю онукою. Ань, тільки не це. Зупини її пориви або я збрешу їй, що я гей.

— Гаразд, спробую щось зробити, — сміюся. Хоча мене трохи напружує, що у свої двадцять один він боїться знайомитися з дівчатами. — До речі… тут таке діло. У суботу по тебе приїде водій мого боса. Хижий запрошує тебе на вихідні потусуватися зі мною та його компанією, — замислююсь, чи варто йому говорити про Зою.

— Та ну… І що я там робитиму в оточенні старперів? — Єгор уже напружився.

— Тут будуть не лише старпери. А ще велика, незграбна собацюра, шашлики, басейн, гарна природа. Хоч дізнаєшся, що трава зелена, а крім міських голубів існують ще й півчі птахи. І Северин Назарович не такий уже й старий.

— Змінила риторику? — хмикає цей малий засранець. — Дивно-дивно.

— Поспілкуєшся з рідною сестрою. Нічого дивного я в цьому не бачу! Хоч від компа свого відірвешся! Не приймаю жодних відмовок!

— І давно ти стала таким деспотом? З ким поведешся, того й наберешся? Гаразд, заради шашликів, мабуть, варто приїхати. Хоч похаваю на халяву.

То й добре! Отже, Зоя стане для тебе сюрпризом.

Кидаю погляд у дзеркало, переконавшись, що кофточка та джинси сидять на мені ідеально, налаштовуючись на зустріч з босом.

Зазвичай я скручую волосся в гульку або зав'язую хвіст, але сьогодні вирішила розпустити. Раптом стрельнуло, що так мені дужче личить.

Адже це не бажання ще більше сподобатися Северину?

Та ні, це всього лише жіноча потреба виглядати карколомною королевою поки який-небудь чортяка не зіпсує настрій.

— О, Анна Батьківна з'явилася. Цьому світанку вас явно не вистачало, — незрозуміло чому Хижий розсівся на кухні. Зазвичай у цей час він стирчить у своєму кабінеті.

— Ось думаю, як мені краще висловити свою вдячність за те, що ви не стали наражати мене на тортури ранньої побудки, в письмовій чи усній формі? — Напевно, обмін ранковими іронічними шпильками можна порівняти з поцілунками.

— В усній і бажано уклінною, — хмикає Северин.

— Що у нас сьогодні на сніданок? — на мить мені здається, що ми ніби звичайна сімейна пара, яка прокинулася в гарному настрої.

І внутрішній голос раптом єхидно запитує: «А чом би й ні?».

— Я сьогодні зупинився не на найкориснішому варіанті. Зате спокусливому. Тому замовив свіжі пончики, які щедро посипані цукровою пудрою. Анно, адже ти любиш пончики? — Посуває до мене коробку і знімає кришку.

А там… величезні, рум'яні, ароматні пончики, густо припорошені солодкою пудрою, яку я старанно злизуватиму зі своїх губ. Саме тому Хижий і сидить на кухні. Щоб отримати естетичний оргазм… я так гадаю. І ця думка... Вона мене вштирила.

— Хто ж не любить пончики, — усміхаюся, ігноруючи пильний синій погляд.

Роблю собі каву, сідаючи навпроти Северина. Тягнуся за першим пончиком, впиваюся в нього зубами, заплющую очі від задоволення і ... стогну теж від задоволення. Гастрономічного. І трішечки від задоволення садюги, яка чітко усвідомлює, що вона грає зі своїм босом, дражнить і провокує цього бідного чоловіка.

Коли розпочалася наша гра? Вчора? Чи того дня, коли ми ще не були знайомі, але я вже намагалася виштовхати цього велетня-бородача з ліфта?

А може тоді, кого він запропонував мені стати його коханкою, і я впевнено заявила, що він не на мій смак?

— Чим сьогодні займемося? — Запитую з придихом.

З одного боку, найтупіше питання, яке тільки може поставити асистентка, яка знає графік свого боса напам'ять. А з іншого, я таким чином дозволяю собі приколюватися, бо розумію, що Хижий мене навіть не слухає. Він кайфує, спостерігаючи, як я злизую пудру з губ, і медитує на добро.

І як мені тепер налаштувати боса на робочий лад?