2. Його правила

— І що це все означає? — витріщається на мене Єгор. — Ти житимеш у якогось мужика?

— Це по роботі! Северин Хижий мій бос. І він не мужик, він монстр! — бурчу, збираючи сумку.

Увечері за мною має заїхати водій Хижого. Відмовитись не вийшло, бо я не можу втратити цю роботу, я пів року чекала, поки звільниться бодай-якась вакансія. Зарплатня на цій фірмі чимала, і соцпакет йде бонусом. А мені треба і за квартиру сплатити, і братові допомагати, у нього лише я залишилася. А в мене нікого, крім брата. Він, звісно, ще той ледацюга, але я його люблю, бо воно ж рідне.

— А жерти хто мені варитиме?

— Сам, своїми рученятами. Ти ж нив, що я заважаю проявлятися твоїй самостійності. Ось… у тебе тепер з’явився шанс спробувати, — мені навіть цікаво, як він упорається. Хоч би квартиру мені не спалив. — І не здумай влаштовувати тут вечірки!

— Анюто, ти приколюєшся? Які вечірки? У таких фріків, як я, немає друзів, яких можна покликати на гулянку! — психує Єгор.

Я вже втомилася йому доводити, що він ніякий не фрік і не дивак. Просто він сором'язливий мовчун, йому складно заговорити першим навіть з однолітками, от і не обзавівся друзями. Вже два роки як ми живемо у столиці, а наше коло спілкування за цей час не дуже то й виросло.

— Раптом що, наша сусідка баба Даша за тобою нагляне, вона ще той живчик. І бери слухавку, коли я дзвонитиму. Думаю, на вихідні я точно приїжджатиму додому. Тож прорвемося, братику, — намагаюся незграбно його обійняти, Єгор не любить «ніжності», а я не зовсім вмію цю ніжність демонструвати.

Спускаючись сходами, мене пробирає на сміх, коли я знову і знову прокручую в голові пропозицію Хижого. Він навіть не уявляє, як йому пощастило, що я відмовилася, бо коханка з мене однозначно ніяка. Мені з чоловіками геть не щастить. Зачеплене его Северина хоч і пообіцяло, що за місяць я зміню свою думку, але цього не станеться. Даю тисячу відсотків! Більш різних людей, ніж я та Хижий, просто не знайти, навіть якби на безлюдному острові були тільки ми двоє — ми не зійшлися б і на десять хвилин. По-перше, він старший за мене аж на одинадцять років. А ще мені не подобається борода! Гірше за бороду можуть бути тільки вуса! Коротше, рослинність навколо рота — це величезний мінус. Відсутність почуття гумору, непохитність, черствість, владність… цей список можна продовжувати та продовжувати.

Я навіть не можу уявити, як з Хижим можна цілуватися, не кажучи вже про секс. Тож, моя кандидатура явно відпадає і слава Богу! Сподіваюся, він дотримається слова і не чіплятиметься до мене. Бо інакше у мене в сумці є шокер. Щоправда для собак, але мені сказали, що великі породи він теж відлякує, а отже і на босі спрацює.

В принципі, я припускала, що наш Севусь не в хатинці на курячих ніжках живе, але коли побачила його будинок – зависла на цілих п'ять хвилин. Житло мрії з мого особистого яскравого каталогу, причому каталогу «Мрії, які ніколи не здійсняться», навіть попри рівень мого зухвалого позитиву. Тут дуже красива місцина, мені подобається це море зелені, пухнасті сосни, величезні панорамні вікна, поєднання дерева та каменю, можливість ходити по двору босоніж. Я вже йому вдячна, що він запросив мене пожити в цьому райському куточку.

Наразі я лише здогадуюсь про доходи Северина, але навіть зараз з упевненістю можу сказати, що ця людина заслужила кожну копійку. Тому що гарує більше, ніж будь-хто, і не ставиться до людей, як до бидла, бо вкладає душу у все, що робить. Підняти з нуля та розвинути такий серйозний бізнес, як виробництво скловолокна і електронних джгутів, без яких не обходиться жоден автомобіль, жодна сільськогосподарська та військова техніка, заслуговує на повагу. До того ж, завод Хижого вже тісно співпрацює із західними партнерами і в додаванні кожного нового іноземного замовника є заслуга саме Северина. Мене дивує інше… Чому він досі сам? Ціни собі не складе чи людині просто не щастить? Таке також буває. Мені чомусь здається, що наш бос не вміє спілкуватися з жінками поза роботою.

…Не встигла простягнути руку до дверей – як їх рвучко відчиняють зсередини. Хижий власною персоною, відчинив мені особисто, а я стою як ото пришелепувате і не знаю куди мені подіти свої безсовісні очі. …На босі тільки домашні штани в коричневу та зелену клітку і я не впевнена, чи варто мені витріщатися на його голий торс, якщо мене навіть його босі стопи бентежать.

— Северине Назаровичу, що це за тактика вбити наповал?

— Пф, я у себе вдома! — пирхаючи, хапає мою сумку і поплентався собі кудись, а я продовжую стояти стовпом, боячись поворухнутися, бо мене дуже весело зустрічає величезний дог розміром з теля.

— Ой… мамо… — жалібно пищу, про всяк випадок заплющивши очі.

— Анно, з тобою одна суцільна морока, — знову з'являється Северин, відтягуючи від мене свою псину. — Ти хіба не бачиш, що в неї добрі очі? Це Діва. Дуже гарна дівчинка, на відміну від тебе.

— Теж мені скажете. Я не звикла ідентифікувати собак за очима. Могли б здогадатися, що я злякаюся, — мовчати не збираюсь. А він тільки поглядає на мене і хмуриться. — Ви один у цьому шикарному будинку живете? — питаю вже примирливою інтонацією. — У вас тут дуже гарно. Як у елітному санаторії.

— Зі мною живе ще моя хрещениця Зоя. Я її опікун. Їй дев'ятнадцять і вона ще та скалка в дупі. Ви з нею обов'язково познайомитеся за вечерею. Отже, Анно, правила цього будинку прості. Собаку зі столу не годувати, ночами з їжею перед телевізором не сидіти, ніякої попси в моєму домі, на телефон нічого не фотографувати, прокидатись о п'ятій і жодних суперечок з господарем будинку. Чого ти так скривилася? Так, я й удома диктатор. Як скажу так і буде.

— Хто б сумнівався, — трагічно зітхаю. — Мені обов'язково прокидатися так рано?

— Так, Анно. Мій день починається о п'ятій ранку і в цей час ти вже повинна ходити за мною тінню, фіксуючи кожне моє розпорядження. Із цим будуть якісь проблеми? — Зупинившись, сканує мене уважним поглядом. Коли на ньому так мало одягу я нарешті вловлюю запах його парфумів, змішаний із запахом шкіри. Мені подобається цей терпкий аромат. І я вже мовчу про те, що мені подобається його фігура. Я навіть не підозрювала, що у нашого Северина такий рельєфний животик. Він, мабуть, ще й качається?