25 Роман

Що день буде важким стало зрозуміло відразу після дзвінка майора.

- Алло. - Відібрав у Міки телефон.

- Є новини. - Мовив той. - Скоро будемо у вас.

З його тону можна зробити висновок що справи кепські й в їхніх головах назрів черговий “геніальний” план. Біда в тім, що їх цікавить лиш результат, а те що жар доведеться загрібати нашими руками їх не хвилює.

- Мала, поспіши. Скоро майор приїде. - Гукнув Міку.

Вона стоїть посеред ванної кімнати та витирає після душу мокре волосся. Така красива, що очей не можна відвести. Шкода, що зовсім скоро нам доведеться розлучитись. Міка має рацію, між нами дійсно дуже багато розбіжностей, але їх можна було б подолати. Занадто багато вона про мене не знає, і чи прийме таким який я є? Може й прийняла б, у неї самої таємниць за пазухою хоч відбавляй, та чи стане мені сили зізнатись у всіх гріхах?

Майор зі своїм стажером дійсно приїхали швидко, ми ледве встигли одягнутись.

- То що ми маємо? Наша провокація хоч якось вам допомогла? - Взяла слово Міка.

Коршунов коротко розповів нам про події минулої ночі. План майора був розрахований на те, що загнаний в кут Комаров не матиме іншого виходу, як зв'язатись з Мікою та домовитись з нею про зустріч. Далі все стандартно: стеження, прослушка і в самий необхідний момент наші доблесні герої в погонах зроблять свою справу, а саме заарештують негідника в момент передачі викрадених цінностей.

В мене на цей рахунок були інші думки, та я не став ділитись ними із поліцейськими. Настав час покінчити з цією справою, адже вона починає набирати небезпечних обертів. Он і Міка вже починає ставити правильні питання. Вона дівчина розумна, ще чого доброго складе два і два й докопається до істини.

В те, що Комаров не зателефонує я був впевнений на всі сто відсотків. Скоріше за все він, піджавши хвіст, зачищає кінці та збирається валити з країни. Доведеться самому виманювати цього йолопа.

- Чого тобі? - Комаров взяв слухавку після першого ж гудка.

- Костику, ти вирішив знову мене кинути?

- Що ти від мене хочеш?

- Хочу те, за що заплатив або ж поверни мені гроші.

- Цінності уже у тебе, чого тобі ще.

- Цінності? Ти не виконав своєї частки домовленості. Сьогодні опівночі на нашому місці й щоб гроші були при тобі інакше... Ти мене знаєш.

- Скільки?

- Суму тобі озвучила дівчина під час нашого минулого візиту.

- Знаєш, може я краще розповім твоїй кралі хто ти й чим ти займаєшся, бо якось комічно було розігрувати той концерт в готелі?

- Можеш спробувати, та не забувай, спроба у тебе буде тільки одна і не факт, що ти встигнеш нею скористатись. У твоїх інтересах тримати язика за зубами. - Дав відбій.

Перед початком зустрічі майор провів інструктаж та начіпляв на мене всяких технічних штук. Він ще не знає що операція із кодовою назвою “Парижанка” піде геть зовсім не за планом. Точніше не за їхнім планом.

Виконую ризикований маневр на дорозі та втоплюю педаль газу на повну. Позаду чутно гуркіт та скрип гальм. Чудово, так я виграю трохи часу.

“Вибач, я не можу наражати тебе на небезпеку.” - Не знаю навіщо я пишу це повідомлення. Жодні слова не можуть виправдати моїх вчинків.

Все сталося швидко. Комаров навіть не встиг закінчити своєї вступної промови. Куля гучним звуком розрізала простір та зайняла своє місце в грудях Костика.